Більше 3000 людей із вадами слуху живуть на Дніпропетровщині (ВІДЕО)

Більше 3000 людей із вадами слуху живуть на Дніпропетровщині   Останній тиждень вересня в усьому світі присвячений людям із вадами слуху, а остання неділя місяця — офіцйний Міжнародний день глухих. У Дніпрі підготували одразу кілька заходів. Зокрема, 29 вересня в Молодіжному Центрі “Освіторіум” усіх охочих навчали розмовляти та навіть співати жестовою мовою.

Надія Кириченко, організаторка: «Ми організували такий базовий курс, де можна буде вивчити привітання, спитати «як твої справи?»  Якісь базові слова — вода, їсти, ще щось таке. І що важливо: до нас прийдуть не тільки дорослі, до нас ще прийдуть діти. Діти будуть об’єднані в команди — і глухі, і чуючі. І це буде можливість поспілкуватися, подружитися».

В “Освіторіумі” мову жестів викладають уже близько півроку. Організатори розповідають: попит є, набути нових навичкок зажадали більше 200 людей.

Євген Божевський, організатор: «Я всегда сам хотел выучить жестовый язык, но нигде не было. Поэтому мы сами сделали. Это очень актуально, потому что таких людей очень много. Они хотят общаться».

На Дніпропетровщині в організації глухих  близько 3000 людей із вадами слуху. 30 вересня в літньому театрі парку імені Шевченка зібралися кількасот слабочуючих із Дніпропетровської області та Запоріжжя. Вони демонстрували свої таланти, спілкувалися та всіляко привертали увагу загалу до своїх проблем. Познайомитись, перепитати щось у перехожого, попросити про допомогу, звернутися до продавця, лікаря, поліцейського, навчатися, влаштуватися на роботу та багато іншого для здорової людини не проблема. Однак перед людьми з вадами слуху, а це кожен 9-тий, суспільство звело бар’єри навіть для найпростіших речей. Не завжди під рукою знаходиться смартфон або ручка з папером.

Світлана Четвертак, має вади слуху: «Спілкування із лікарями, адвокатами — важко. Я вважаю, що повинні знати жестову мову аби контактувати із глухими. І педагоги обов’язково повинні знати жестову мову для того, щоб навчати дітей. Дітям, коли викладач не знає жестової мови — не цікаво. Вони не розуміють, тому в них немає словарного запасу, вони неправильно будують речення». Ірина Троян, організаторка, має вади слуху: «Действительно, глухим очень тяжело жить. Почему? Во-первых, проблемы с общением, с пониманием друг друга. Не все так говорят, как я. Я поздно оглохла, у меня сохранилась речь. Дети, которые рождены глухими, говорят намного хуже. Не всякий человек их может понять. Поэтому пойти в больницу, какое-нибудь государственное учреждение — это всегда проблема. Нужен переводчик. А он в Днепре 1. Не всегда глухой может учиться там, где хочет — по причине отсутствия переводчиков». Владислав Суворов, учасник заходу, має вади слуху: «Очень трудно общаться с людьми. Все не так просто. Переводчиков очень мало. Не хватает факультета переводчиков». Міла, перекладачка мови жестів: «Сейчас есть мобильная связь. Они сейчас общаются мобилками, интернетами, скайпами. И поэтому им сейчас настолько проще друг с другом связаться. А вот когда они идут в какую-то организацию, в больницу, где глобальные вопросы — там есть проблемы».