10 квітня у зоні бойових дій він отримав тяжке поранення – куля снайпера влучила хлопцеві в голову. Лікарі констатували: стан тяжкий, пошкоджена велика частина мозку і кісток. Майже 5 діб мечниківці витягали Миколу з того світу — на жаль, не вийшло.
Олександр “Пілат” Ісаєнко,товариш по службі, згадує першу зустріч з Миколою: “Перший раз я його побачив – це був якийсь сюр – коли йде з далечі якась дитина в шортах, але в броніку і з розгрузкою медичною. Я ще здивувався – звідки дитина? А мені кажуть: то наш госпітальєр молодий”.
Маріуполець Микола Волков, за позивним “Смурфік”, згадують побратими, дуже хотів боронити країну в лавах Збройних сил. Однак дитяча травма і стан здоров’я стали на заваді. У червні 2018 Коля вступив до лав добровольців – до батальйону “Госпітальєри”.
Олександр “Пілат” Ісаєнко, товариш по службі: “Ці двері для ньго були закриті. І ось дитина приходить до госпітальєрів. Проходить вишкіл. В нас дуже інтенсивний вишкіл”.
Сергій “Шнайдер” Міщенко, товариш по службі: “Один из первых, кто выходил по команде на тренинговое обучение. И один из первых, кто успешно сдал экзамены”.
За тиждень після навчання поїхав на першу ротацію. З осені того ж року був прикріплений до 8 батальйону УДА “Аратта” добровольцем-парамедиком. Товариші по службі згадують: Микола був відданим і відчайдушним.
Сергій “Шнайдер” Міщенко, товариш по службі: “Это был человек одновременно отчаянный и умеющий подчиняться. Он впитывал от людей, имеющих боевой опыт, как вести себя в зоне проведения операции, как оказывать помощь уже применительно к боевым условиям. Это человек, который не смотрел на условия, в которых находится. Но стремился к человеку, который в данный момент нуждался в помощи, и оказывал ее без сомнений”.
Поховають 20-річного госпітальєра 17 квітня о 15:30 на Старокримському кладовищі у Маріуполі. “9 канал” висловлює співчуття рідним і побратимам загиблого.