Він житиме у пам’яті поколінь. На фасаді однієї з дніпровських шкіл встановили вже другу меморіальну дошку загиблому бійцю АТО. Цього разу – Дмитру Петрушенку. Чоловік служив у 93 окремій механізованій бригаді. Загинув пліч-о-пліч з двома побратимами. Історія 47-річного героя — у сюжеті.
Пам’ятну дошку загиблому випускникові встановили у 62 дніпровській школі. Право відкрити меморіал надали батькам героя.
Дмитро Петрушенко служив у 93 окремій механізованій бригаді. Загинув наприкінці червня 2018 в околицях сіл Богданівка-Петрівське, що на Донеччині. Чоловік потрапив під обстріл снарядами 122 калібру. Йому було 47 років.
Марія Петрушенко, мати Дмитра Петрушенка: “Их было трое – Дима и еще двое ребят. Вычислили, очевидно, как-то сепаратисты — и прямой наводкой прямо в блиндаж. И всё… Все втроем погибли”.
До участі в Операції об’єднаних сил Дмитро Петрушенко працював охоронцем, іще раніше – тренером з велоспорту: пішов по батькових стопах. 62 школу він закінчив у 1989 році. Вже тоді спорт грав у житті Дмитра чималу роль.
Олена Світлична, диреторка дніпровської школи № 62: “Дмитро був переможцем міських, обласних, всеукраїнських і навіть тоді союзних змагань”.
Згодом чоловік одружився і став батьком. Саме заради сина у 2016 пішов на фронт.
Марія Петрушенко, мати Дмитра Петрушенка: “У него сын — Владислав Петрушенко. Он живет в Павлограде. И его брали в армию. Брали в войска. Не знаю как они называются… Те войска, которые должны были идти в АТО. Дима сказал: «Сына не трогайте, я пойду в АТО».
Так хлопець лишився служити у Павлограді, а батько потрапив на передову. Загинув за 2 тижні до відпустки. Мав приїхати додому, провідати рідних. Мати героя розповідає: він планував продовжити кар’єру військового.
Марія Петрушенко, мати Дмитра Петрушенка: “Он хотел быть военным и пойти учиться в академию офицерскую. Он не дождался ротации и погиб…”
Дмитра Петрушенка посмертно нагородили орденом “За мужність” третього ступню. Його меморіальна дошка — вже друга при вході у 62 школу.
Олена Світлична, диреторка дніпровської школи № 62: “Ростиславу Нікітіну ми встановили дошку у 2015 році. В нашій школі він закінчив лише 9 класів, потім він навчався у військовому ліцеї. Загинув, коли йому було лише 20 років”.
Директорка школи розповідає: Ростислав Нікітін тільки-но одружився – у відпустці, напередодні загибелі. Тепер їхні з Дмитром погляди зустрічатимуть нових учнів, які щодня поспішають до школи.