Вишиваний фасад. Мешканка Новомосковська прикрасила свій будинок мотивами української вишивки. Замість ниток використала пластикові кришечки…
Подніпров’я, Галичина, Полтавщина, і Закарпаття. Візерунки із різних регіонів України зібрала на одному фасаді мешканка Новомосковська. Вчителька на пенсії, Тетяна Шестаковська, прикрасила свій будинок “вишивкою” з пластикових кришечок.
Тетяна Шестаковська, майстриня: “Случайно в Интернете, в разделе «Своими руками», увидела как болгарская девушка сделала ворота своего дома. Она сделала в болгарском стиле – горы, озеро и подсолнухи — красотища бесподобная! Ну и загорелась желанием сделать что-нибудь аналогичное и у нас!”
Лідія Андріївна, подруга і помічниця пані Тетяни: “Дружим мы с ней уже все 40 лет! И вот когда у нее возникла эта идея сделать фундамент, говорю: «Тань, зачем оно тебе надо? Это же такой труд! Колоссальный!» А она: «Хочу уйти в мир иной, чтобы память была в доме обо мне!»
Тетяна Шестаковська, майстриня: “Любовь в чем заключается, любовь к Украине? Не плюй себе под ноги на асфальт, не сморкайся, извините, прямо на асфальт. Живёшь — не бросай мусор прямо себе под ноги, где люди живут! Ну, береги её, охраняй, украшай её!”
Але не всі бережуть красу, розповідають мешканці будинку.
Олександра Антонівна, сусідка пані Тетяни: “Вот магазинчик-наливайка. Тут наливают 100 грамм — стоят пьяные, отбивают. Я сама видела, как ногой отбивает вот этот вот орнамент! Представляете? Это что такое?”
Тому кожна весна у пані Тетяни починається з реставрації зруйнованих малюнків. Узимку жінка збирає кришечки, до роботи стає в теплу пору року: важливо, щоб на вулиці не дощило. Збирати робочий матеріал допомагають сусіди, пакунки лишають біля під’їзду на лавці та просто в кущах. Помічники вже обізнані: кришечки мають бути одного розміру, без ребристої поверхні.
Тетяна Шестаковська, майстриня: “Они больше, поэтому один к одному не получится, будет рисунок прыгать — раз. А во-вторых, сюда забивается грязь — и выглядит уже не очень хорошо”.
Такі ребристі кришечки в магазині пані Тетяна обмінює на інші. Допомагають майстрині не лише дорослі. Серед постійних помічників — третьокласник Олексій.
Олексій, юний помічник, сусід пані Тетяни: “Ну, находил 200”, – “Это за раз?” – “Да”.
Лідія Андріївна, подруга і помічниця пані Тетяни: “Сегодня утром он поднес к подъезду и говорит: «Бабушка Таня, куда?» Она говорит: «Пока здесь, на лавочку”.
Усі знахідки майстриня миє в мильній воді, далі — лезом зчищає логотипи і вкриває кришечки лаком. На фасад кріпить за допомогою суміші для кладки кахелю.
Тетяна Шестаковська, майстриня: “Накладываю сюда, в крышечку, брызгаю водой (тогда лучше оно пропитывается сырое) и придавливаю!”
Перейняти вправність пані Тетяни спробувала і наша знімальна група.
Перший млинець — нанівець. Отже, друга спроба!
Так із кришечок можна скласти хоч ікону, хоч портрет Хемінгуея, каже Тетяна Миколаївна. До неї зверталися навіть великі компанії: просили прикрасити офісні стіни. Але майстриня відмовилась: у планах на сезон – завершити оздоблення рідного будинку.
Автор – Юлія Бублик,
Камера – Руслан Герасименко