Геннадій Соколовський рок-музикант із Дніпра, лідер гурту “Rattler”, присвятив пісню загиблим побратимам. Геннадій служив у 93-тій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Після мобілізації повернувся до мирних справ, але передова сниться і досі. Ідея створити музичний меморіал побратимам була давно, врешті написав свій варіант тексту пісні Боба Ділана «Knockin’ on Heaven’s Door». Українською назвав її «Я стукаю в ворота раю». Анна Радківська слухала спогади солдата-музиканта.
Американський співак Боб Ділан не був би проти, що його музика служить пам’яті загиблих українських вояків, – каже колишній боєць 93-ї бригади Геннадій Соколовський. У 60-ті роки його назвали “голосом покоління”, тож соціальній меті його творчість служить і сьогодні. Боєць із позивним “Метал” давно виношував бажання про пісню-меморіал. Коли писав текст — перед очима було багато облич.
Геннадій Соколовський, рок-музикант, боєць 93 бригади
«У першу чергу це мої побратими з 93-тьої бригади, то му що під час першої хвилі мобілізації я служив в 93-тій бригаді в танковому батальйоні. Ну і взагалі всім тим хто не повернувся з цієї війни».
На Алеї Пам’яті у Дніпрі Геннадій знову сумує за побратимами. День загибелі кількох із них він пам’ятє, ніби це було вчора.
Геннадій Соколовський, рок-музикант, боєць 93 бригади
«Вони вже вистріляли свій бойкомплект, але поїхали далі і заїхали дуже далеко, майже за межу Донецька. Коли їх вже підбили Кулягін і Вахромєєв вже загинули, А капітан Лавренко підірвав себе гранатою».
Музикант-солдат і сам неоднорахово ризикував життіям і здоров’ям. Але сьогодні лише філософськи усміхається.
Геннадій Соколовський, рок-музикант, боєць 93 бригади
«Були бої, і під обстрілами посиділи, і свистіли кулі над головою. На війні без цього ніяк, але очі бояться руки роблять».
Сьогодні свою передову рок-музикант бачить у тилу: виховує сина, якому неодмінно розкаже про людей, що боронили його батьківщину, і береже пам’ять про загиблих холодноярівців. Повернення на фронт поки що не вважає доцільним.
Геннадій Соколовський, рок-музикант, боєць 93-тьої бригади
«Зараз навряд чи. Чесно кажучи, при такому командуванні, це більше схоже на хлопчиків для биття. На жаль, це так. Але я маю надію що все, все таки, стане на свої місця».
