Українці отримали платіжки за січень і вжахнулися від ціни, яка вийшла за газ. Суми дуже відрізняються від тих, які споживачі порахували за показниками лічильника. У платіжках нізвідки, так кажуть громадяни, виникли борги. Але більшість людей у черзі до сервісної служби газу з обслуговування фізичних осіб запевняють: боргів немає і бути не може. Ті, хто подав заяву на перерахунок, отримав попередній результат по телефону, але отримати документальне підтвердження можна тільки особисто. Та стояти за папірцем в черзі доводиться щонайменше дві-три години, і на вулиці. Як пояснюють оператори сервісної служби у Дніпрі – через карантинні обмеження.
Тамара – споживачка:
“Тут очередь была аж туда. Ну, и люди, естественно, больше не занимают, поэтому, вы видите, так мало”.
Анатолій – споживач:
“Бывает, принимают 10 человек, оператор, который обслуживает, вот так. Разница есть – 5 человек и 10 человек. Это уже быстрее”.
Ніна – споживачка:
“Операторы говорят одно, а в этих присылают другое совсем. И вот приходится идти и справляться”.
Тамара – споживачка:
“Они не смотрят на показания счётчика. Да, они не приходят ко мне домой, не смотрят на показания. Они берут какое-то последнее, то есть за какое-то там дальнее число, потом они берут за последнее и по среднему считают. А у нас же каждый месяц новые коэффициенты. Цифры в платёжках не соответствуют тому, что в реальности”.
Ольга – споживачка:
“Да, что предоставляет на оплату ПриватБанк и те, которые у них в компьютере, и поэтому люди стоят и выясняют. А разница очень большая – у меня задолженность была 2,5 тысячи и при том, что у меня счётчик. В результате перерасчёта оказалось, что моя переплата составляет 3 тысячи 587 гривен – моя переплата. А мне насчитали долг”.
І дійсно, у багатьох цифри в платіжках не відповідають реально спожитому. Проте оскаржити їх можна до 5 числа місяця. І ось – 5 лютого, а біля сервісної служби газу з обслуговування фізичних осіб та ж сама черга. Люди йдуть з’ясовувати звідки в них борги тільки очно: одні кажуть – дані в особистому кабінеті відрізняються від тих, що має оператор або ж і взагалі той ресурс не працює. Інші – переважно старші та самотні люди – банально не вміють користуватися веб-сайтом.
Ірина – споживачка:
“Сьогодні прийшов лист, що подають в суд, приїдуть відрізати. А як відрізати – у нас усі квитанції, ми платимо, ну, батьки платять. Ну, нема в них інтернету, нема в них вайберу, нема в них особистого кабінету, бо вони не розуміють як це зробити в тому інтернеті”.
Наталія – споживачка:
“Ну, у меня интернет-кабинета нету, ну, а по телефону… Знаете, живое общение лучше, чем это самое. Ну, или если б они брали сразу трубку, то можно было б пообщаться, а как там музыка полчаса играет, так сами понимаете…”
Геннадій – споживач:
“Не дозвонишься”.
Іван – споживач:
“Ну, я не помню. Вот, “Днепргазсбыт”, вот так вот, вот и всё, больше ніяких немає у нас знань, откуда він – бог його зна. Я не могу сказать”.
Ірина – споживачка:
“Там же ж їх кілька – не знаю, щас будем вияснять, квитанція одна, платим – вродє теж туди. Будем вияснять зараз”.
Наталія – споживачка:
“А откуда я знаю? Сколько их там – 50 постачальників чи сколько? А хто об этом знает? У кого-то в телефоне это что ли известно или где-то в городе какие-то объявления, или у них тут есть, чтоб можно было к кому-то поискать?»