Біля пам`ятника воїнам-інтернаціоналістам згадували, як 15 лютого 1989-го через міст “Дружба” перейшов останній солдат Радянської Армії. Із підрозділів повітряно-десантних військ останнім перейшов кордон 345 парашутно-десантний полк. За різними даними, 10 років Афганської війни забрали життя біля 26 тисяч радянських солдат.
“Афганці”, їхні родичі та друзі, перші особи області та міста і просто небайдужі дніпропетровці — сотні людей покладають квіти та віддають шану загиблим воїнам-інтернаціоналістам. Кожного року з квітами та материнським болем сюди приходить Галина Повстянко.
Галина Повстянко — мати загиблого воїна-афганця: “У меня уже 30 лет нет сына. Он написал: туда, куда ты переживала, чтоб я не попал, я туда не попал, я в Монголии. Дня через 4-5 приходит известие, что погиб в Афганистане.”
24 роки пройшло з того важливого для Радянської армії моменту — дня виводу частин і об’єднань обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану. Скільки там залишилося наших солдат, скільки померло молодими від підірваного на війні здоров’я — точно не відомо. А ті, хто повернулися додому, кажуть – сьогоднішній день зустрічають з суперечливими почуттями:
Микола Шеремета — воїн-афганець: “Во-первых, это память про ребят, которые не вернулись. Во-вторых, это большой для нас праздник. что мы выжили.”
Дмитро Колєсніков — голова Дніпропетровської облдержадміністрації: “От Днепроопетровской области 13,5 тисяч наших братьев, наших отцов, ваших мужей участвовали в боевых действиях, 212 не вернулись, 811 остались инвалидами на всю жизнь. Давайте поклонимся матерям, отцам, детям наших товарищей, которые не вернулись. Славе, чести, доблести и мужеству наших солдат!”
Після хвилини мовчання, кожен афганець згадав, як це було під час реконструкції бою з моджахедами. Спостерігаючи за реконструкцією бою наших вояк з душманами, згадуючи себе чверть століття тому, горді та сміливі “афганці” ледь стримують сльози. Тремтячими руками фотографують та знімають незвичну для Дніпропетровська картину. Хвилюються і реконструктори. Вони ж бо не актори, вони сьогодні — захисники України:
Іван Колонтай — командир першого зенітного артилерійського взводу: “Мы очень горды те, что смогли прикоснуться к этому. Мы лелеем память о тех, кто воевали.”
Урочистості позаду, а “афганці” не розходяться. Біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам згадують, як раділи тут закінченню війни.
Автор – Юлія Мельниченко
Камера – Андрій Лисенко
[uppod video=https://9-channel.com/wp-content/uploads/video/2013/02/15__01_Melqnik_Afgan.mp4 poster=https://9-channel.com/wp-content/uploads/2013/02/15__01_Melqnik_Afgan.jpg type=site]
