Перш, ніж сварити всіх причетних до втрати містом його старого обличчя, спробуємо з’ясувати, чи всі будинки мають охоронятися законом. Категорій, на які розділяють пам’ятки архітектури, три.
“Памятники архитектуры национального значения — это здания в силу обстоятельств которые повлияли на градостроительный процесс в Украине в целом. Вторая категория зданий — памятники архитектуры местного значения. Ну и есть еще категория, очень спорная — это вновь выявленный памятник архитектуры. То есть у здания статуса охранного нет, но оно в профессиональных кругах получило оценку качества, ценности”, – пояснює Максим Кавун, заввідділом Дніпропетровського національного історичного музею, кандидат історичних наук.
Перших в Дніпропетровську — 19, других — більше 135 і третіх — 226. До слова, щойно виявлені пам’ятки хоч і охороняються законом, все одно є найбільш уразливими до перебудов і руйнацій.
“К этой категории относился “Детский мир”, известный наш – работа Красносельского, поэтому его не удалось поставить на учет и спасти, к этой же категории относилось здание на улице Пастера, 6, которое недавно было снесено”, – каже Максим Кавун.
До лютого захистом будівель різного ступеню історичності у Дніпропетровську опікувалося міське управління охорони культурної спадщини. Але його ліквідували, і взагалі — реформи почалися на державному рівні.
“Пройшла реогранізація так званого Центрального органу охорони культурної спадщини – колишній Держкультурспадщини. Вони зараз розгалужують свою мережу працівників. В кожній області і обласних містах призначені і діють регіональні працівники, які займаються і контролем, і співпрацею з органами охорони”, – говорить Олександр Бердик, колишній начальник управління охорони культурної спадщини Дніпропетровської міськради.
Архітектурні пам’ятки можуть належати державі, місту або приватному власнику. Закон передбачає такі форми власності. У Європі та США власники, що зберігають історичний вигляд будівлі, мають неабиякі податкові пільги. Вони ж відповідають і за негативні наслідки своєї діяльності. У нас це також прописано в законі, але механізм на ділі не працює. Маємо до того ж ще одну проблему — відсутність держфінансування.
“У державах світу, європейських, не тільки європейських.. Америка… Участь державних коштів в культурній спадщини і, в основному, в архітектурній, це 50-60 %. Тобто це суттєві фінансові витрати. Якби наше місто мало таку допомогу державну, то, я думаю, обличчя міста було б кращим. На жаль, від держави на сьогоднішній день з 2009 по 2013 рік жодних асигнувань на пам’ятки не було”, – розповідає Олександр Бердик.
Тож, поки не буде грошей, ми ризикуємо остаточно втратити те невелике, що ще маємо. Адже тенденції останніх років лякають.
“Последние 20 лет город утрачивает не точечно конкретный памятник ахритектуры, а он утрачивает понятие «историческая среда», архитектурная среда. Мало сохранить какой-то один особняк, скажем, в квартале. Речь идет об исчезновении города и исчезновении среды”, – говорить Максим Кавун, заввідділом Дніпропетровського національного історичного музею, кандидат історичних наук.
Автор – Дар`я Коляда
Камера – Володимир Позняк, Андрій Лисенко
[uppod video=https://9-channel.com/wp-content/uploads/video/2013/04/09__04_Dasha_arkhitektura.mp4 poster=https://9-channel.com/wp-content/uploads/2013/04/09__04_Dasha_arkhitektura.jpg type=site]
