http://www.youtube.com/watch?v=_gh4B7cMNy4&width=655&height=500[/embedyt]
Дніпровська міська бібліотека вже протягом п’яти років проводить освітні лекторії, що присвячені визначним постатям, датам, подіям. Цього разу аудиторія зібралася, щоб послухати про радянського архітектора Володимира Зуєва. Він реконструює та будує з нуля. Не всі проекти вдаються, проте, однозначно, і досі лишаються символами міста.
100 років від дня народження архітектора Володимира Зуєва виповнилоася 14 лютого. Народився він 1918 року в Катеринославі, а все своє життя присвятив Дніпропетровську. Тут і навчався, і працював. Пік творчої діяльності Зуєва припав на 70-ті роки XX століття, а почався шлях зодчого з реконструкцій будівель після війни. У 1949 році саме за його проектом відновили будівлю театру ім. Т. Шевченка.
Максим Кавун, кандидат історичних наук, завідуючий відділом історичного музею ім.Яворницького, історик, краєзнавець, популяризатор: «Він відомий як людина, яка реконструювала готель «Україна», тобто український будинок Хрінникова. Після війни він стояв повністю в руїнах. Тобто завдяки архетктору Зуєву, ми маємо новий обрис цієї споруди, яка стала символом міста».
Розбудова привокзальної площі теж не обійшлася без участі Володимира Зуєва. Будівлю вокзалу проектували у колективі, а ось перше, що впадає в око кожному, хто виходить із вокзалу, так це семиповерховий житловий будинок на проспекті Яворницького, 123.
На початку 1970-х років радянська влада мала намір збудувати новий символ Дніпропетровська. Цим символом мав стати відомий сьогодні готель «Парус». Проектом керував Володимир Зуєв. Проте ідея, що символізувала б міць цілої держави, провалилася. Тоді архітектор береться до роботи, за яку згодом отримує державну премію Шевченка.
Максим Кавун, кандидат історичних наук, завідуючий відділом історичного музею ім.Яворницького, історик, краєзнавець, популяризатор: «Новий корпус історичного музею з діорамою. Власне, цей новий корпус теж створив Зуєв».
Серед нагород у нього також золота медаль Академії мистецтв Радянського Союзу та звання «Заслужений архітектор Української РСР».
Помер зодчий у 1986 році. Йому було 68. Сьогодні дослідники ставлять його ім’я в один ряд із Дмитром Скоробогатовим та Олександром Красносельським. Адже він причетний до будівництва не менше десятка споруд, за якими сьогодні можна упізнати місто.
Автор – Оля Василець
Камера – Максим Бодриченко
