«Від зернотерок до кулеметів, без тортиків та букетів» – про роль жінки і витоки жіночого дня говорили в історичному музеї
Щорічно, особливо у країнах колишнього Радянського Союзу, Міжнародний жіночий день викликає масу суперечок. Одні переконані, що це свято весни та ніжності, для інших – це привід вкотре нагадати про боротьбу жінок за їх права. Більше про витоки свята та історію жіноцтва від найдавніших часів і до початку XX століття розповіли в історичному музеї імені Яворницького.
«Це була досить складана праця, ось таке от вишліфуване, і таким чином спробувати перетерти зерно на борошно чи крупу».
Це Дмитро Романчук показує кухонне начиння кам’яної доби. Таким користувалися жінки, виключно від яких тоді і залежало що ж буде на вечерю. На чоловіка не завжди можна було покладатися.
Дмитро Романчук, старший науковий співробітник ДНІМ ім.Яворницького:
«Оскільки вполювати чи не вполювати тварину, то це залежало багато в чому від об’єктивних обставин. То в ході збиральництва жінки завжди знаходили якісь продукти харчування».
Про історію жіноцтва у 14-18 столітті мало що відомо. Хоча б тому, що тема повсякдення не є популярною серед істориків. Більше мови про політичну та військову історію.
Дмитро Романчук, старший науковий співробітник ДНІМ ім.Яворницького:
«Дружини Хмельницького на нього впливали, третя його дружина мала особливий статус Гетьманської резиденції і частково впливала на формування казни і політичне життя Гетьманщини того часу».
Саме жіночими протестами розпочалася Лютнева революція 1917 року. Пізніше, як то кажуть, «гайки закрутили» і голос жінки уже не враховували. Міжнародний жіночий день набуває формального значення в Радянському Союзі, а згодом і взагалі трансформується у свято квітів та весни.
Дмитро Романчук, старший науковий співробітник ДНІМ ім.Яворницького:
“В ході революційної боротьби в Катеринославі існували представники партії Ліги рівноправ’я жінок. На вибори в 1917 році вони подавали свої кандидатури, з революцією жінки отримали виборче право і право балотуватися».
У Дніпрі цього року 8 березня пройшло під знаком повної свободи вибору: одні шикувалися за квітами та привітаннями, інші – читали вголос текст Стамбульської конвенції. А Інститут національної пам’яті тим часом взагалі прагне скасувати це свято, як спадок Радянського Союзу.
