Пальцями по наждачці малює картини студентка Університету Внутрішніх Справ
Для творчості дівчина не використовує ані пензлів, ані фарб, ані паперу.
Знайомтеся, це — Ксенія — 21-річна студентка Дніпропетровського університету внутрішніх справ. Паралельно в Запоріжжі дівчина здобуває і другу спеціальність — військову справу. Малює з дитинства: у шостому класі почала відвідувати ізостудію, в 9-ому — вже склала там екзамени. Відтоді ладна була обирати свій напрямок у малюванні. Його пошуки тривали кілька років, але художницею себе дівчина і досі не вважає.
Ксенія Нестерова, малює пастеллю на наждачному папері:
“Если вы скажете художнику: «Ты рисуешь! – или: «Ты красиво рисуешь!» – то он вас палками побьёт. Потому что судно не плавает, судно ходит; художник не рисует — он пишет. Но тем не менее сказать, что я пишу, нельзя, потому что я не использую, к примеру, кисточек”.
Замість фарб Ксенія використовує пастель або крейду, замість пензля — подушечки пальців, а полотно їй замінив наждачний папір. До цієї техніки дівчина йшла поступово. Спочатку взялася за масляні фарби — таких робіт має з десяток. Але згодом зрозуміла: хочеться малювати не довгим пензлем, а просто руками! Спробувала пастель і спеціальний папір, однак малюнки виходили блідими. І тут секрет із власного дитинства підказала вчителька.
Ірина Марчук, керівниця ізостудії ПК “Машинобудівників”:
“По бедности, мы когда учились, у нас не было на чем рисовать. Мы терли пемзу и бумагу покрывали, знаете? А потом нам сказали: берите нулёвку — и рисуйте на наждачке! Вот, стоило мне вот так сказать, Ксюша говорит: «У меня есть наждачка, можно я попробую?»
Наразі у Ксенії понад 30 пастельних робіт на наждачному папері. Малювати одну картину вона може від трьох годин до цілої доби. Щоразу таке задоволення коштує близько 250 гривень.
Ірина Марчук, керівниця ізостудії ПК “Машинобудівників”:
“Наждачка хороша тем, что если что-то пошло не так, можно всегда переправить. И она такой материал, что очень хорошо контраст держит. Вот бумага такого не передает, как наждачка”.
Однак є в такого матеріалу і недоліки.
Ксенія Нестерова, малює пастеллю на наждачному папері:
“Если покроется работа пылью, вы пыль будете стирать вместе с самим мелом. Таким образом просто вы работу уничтожите”.
Пастель і сама наче пил: у відкритому вигляді малюнок зблідне і не проживе більше трьох років. Щоб зберегти початковий вигляд, роботу слід помістити під скло. Обов’язкове паспарту: мінімізує тертя між склом і наждачкою. Крім того, подібний виріб потребує постійної реставрації.
Ксенія Нестерова, малює пастеллю на наждачному папері: “Отец ругает меня очень сильно, говорит: «Ты издеваешься! Пошли, выберем тебе кисточки, краски — всё тебе купим, будешь рисовать!» Но я не настроена”.
Сюжети картин у дівчини різні — залежать від настрою та натхнення.
Ірина Марчук, керівниця ізостудії ПК “Машинобудівників”:
“Было желание рисовать одних животных почему-то одно время. Собачки, зайчики, кролики, лошадки… Очень не любила строить геометрические фигуры. Я помню одну работу, когда Ксюша пробила карандашом холст, и отложила ее на черный день, как она сказала”.
У живопису дівчина вимоглива до себе, але вперта – може і посперечатися з наставницею. Малює раз на тиждень – у тій самій дитячій ізостудії. І перетворювати талант на додатковий спосіб заробітку не планує.
Ксенія Нестерова, малює пастеллю на наждачному папері:
“Есть работа, а есть хобби. Если я буду рисовать с утра до вечера – это станет работой, а не хобби. Тогда я буду искать хобби, например, – катание на лошадях”.
Дівчина принципово не продає картини — тільки дарує на згадку друзям і знайомим. Своє захоплення також не афішує. Так однокурсники Ксюші майже три роки не знали про її майстерність.
Катерина Свєчнікова, однокурсниця і подруга Ксенії:
“Ксюша была для нас всегда такой загадочной личностью, потому что она как-то держалась всегда отдельно в группе. Потом социальные сети, Инстаграм — мы увидели ее страницу и мы увидели ее картины. Я лично тоже поклонник ее творчества. Она подарила картину для моей мамы. Это натюрморт был очень красивый. У нас эта картина сейчас висит дома — и вот очередная картина ждет теперь уже меня!”
