День пам’яті жінок-мироносиць називають православним жіночим днем. У це свято отець Рафаїл зазвичай благословляв людей. Для кожного він готував невеличку ікону, яка мала стати захистом на найближчий рік, а то і на все життя.
Людмила, вірянка: “Жены-мироносицы – православный женский день. Батюшка всегда нас поздравлял. И обязательно что-то нам дарил – иконочки или сувениры. Обязательно православные. И вот кому что попадётся, всегда была защита. Поздравлял батюшка, всегда говорил: “Я вам желаю крепкой православной веры. Быть всегда верным Богу, и вы никогда об этом не пожалеете. Это истинная православная вера и она всегда защищает и оберегает”.
Віряни розповідають: всі православні сувеніри, які давав отець Рафаїл, завжди були актуальні та стосувалися проблем, які займали людей в цей період часу.
Світлана, вірянка: “Вытянула икону, называется «Ника». Я говорю: “Интересно, я Светлана, почему Ника?” Мне говорят: “Ника – это победа. Ты получишь победу”. Вот и все. А в принципе да, именно нужные иконы, какие были нужды. Вот такие и иконы. Сейчас ещё не знаю, не вытащила, но просто очень интересно, но всегда были именно те, которые полезны именно в этот период для нас”.
Любов, вірянка із Кам’янського: “Я сегодня брала благословение, на себя взяла и на сестру. И Матронушку вытянула. И она Матронушка. Ну не чудеса ли это?”
Біля його ікони символічно встановили дерев’яну скульптуру корабля, бо за життя, як кажуть парафіяни, отця Рафаїла називали капітаном – за його мужність, знання та досягнення. На ній виклали пригощання для всіх присутніх – крашанки, паски, солодощі, тому що за канонами Великдень святкують 40 днів. Таким чином віряни вшановують його пам’ять і частують гостей.
Владислав, вірянин: “Батюшка мне всегда помогает. Меня всегда он выручает. Когда я у него что-то попрошу – он исполнит. А в знак, когда я это, я пытаюсь ему как-то помочь, молюсь ему”.
У мирському житті отця Рафаїла звали Олег Бараник. Він народився на Дніпропетровщині, у колишньому Дніпродзержинську, 29 жовтня 1966 року. Як розповідають його знайомі, від народження священик був під покровом ікони Божої матері «Спорительниця хлібів». Отець Рафаїл спочатку здобув технічну освіту, та з часом змінив її на духовну – закінчив Одеську семінарію і став священиком. Біля моря не залишився – за настановою свого духовного отця служити повернувся на Дніпропетровщину.
Олена, гостя з Кривого Рогу: “Столько проблем, когда там, в городе. Вот и то, и то, а сюда приезжаешь – какая-то лёгкость появляется. И даже как-то все проблемы на второй план. И кажется, что все они сами собой решаться, когда ты приехал сюда”.
Священо-Архимандрит Рафаїл похований у селі Єлізарово Солонянського району Дніпропетровської області. До його каплиці віряни намагаються приїжджати кожної неділі зі своїми проблемами, аби попрохати священика про їхнє вирішення. І, як кажуть парафіяни, Архимандрит Рафаїл нікого не залишає без допомоги.
