Одна з найбільших діорам у Європі і точно найбільша в Україні – це про дніпровську діораму «Битва за Дніпро», що у музеї Яворницького. Тепер замість мальованого полотна – мультимедійний екран та фільм, у руках екскурсоводів планшети та більше технічних можливостей. Усе задля того, щоб і українські музеї рухалися у ногу з часом та ставали ближчими до відвідувачів, а не відлякували їх. Хто працював над створенням нової діорами та що з цього вийшло?
Майже рік роботи – організаційної та в архівах, і остання нагода поговорити із тим, хто пам’ятає як відбувалася битва за Дніпро. Тепер містянам презентують оновлену діораму. Ґрунтується простір на принципі «Відкритого музею».
Дмитро Іванов, керівник проекту з реконструкції діорами: «Цей простір є майданчиком для дискусії, обговорення того, що відбувалося, для динамічного формування експозиції».
Залучили і київських колег. Василь Павлов допомагав працювати у напрямку мілітарної історії.
Василь Павлов, голова ГО “Центр мілітарної історії”, радник заступника голови Адміністрації президента України: «Ми всі у дуже складній ситуації, коли з одного боку у нас мало джерел, а з іншого – багато джерел, які не опрацьовані. Діорама є компіляцією кількох днів в одному місці. Насправді – це бої, які відбувалися в останні дні вересня 43 року і перші числа 43 року».
Діораму “Битва за Дніпро” називають однією з найбільших у Європі і найбільшою в Україні. Відкрита у 1975 році, з того часу майже не змінювалася.
Дмитро Іванов, керівник проекту з реконструкції діорами: «Не реставрувалася всі ці роки, як її відкрили. Постраждала від води та інших пригод, які тут були, – часто анекдотичного характеру. Побачити діораму такою, як її задумували автори, було неможливо останні років десять».
Надія Капустіна, директорка ДНІМ ім. Д. Яворницького: «Спеціально для нашої діорами в Пермській області було створено полотно – воно цільнотканне. Це було вісім станків, які з’єднали, і так день за днем вони ткали це полотно. До речі, вага полотна без шару фарби має вагу 500 кілограмів».
Тепер тут повністю оновили систему освітлення, тож проводити екскурсії стане простіше.
Дмитро Іванов, керівник проекту з реконструкції діорами: «Раніше екскурсовод казав: подивіться туди, ліворуч, трошки вище… От і про нього розказують».
Ще одне нововведення – на полотно опускається екран, на якому програється фільм з архівними кадрами та свідченнями очевидців.
Наталя Хазан, продюсерка фільму: «Ми переробляли не тільки технічно. Перш за все ми ставили на меті – показати правду. Бо розкриті архіви, розкриті документи. Є живі люди, дєдушка, ми брали інтерв’ю, йому 94 роки».
До створення нової діорами долучилися і школярі. Також вони презентували збірку наукових робіт.
Кирило Демченко, учень 11 класу: «Ми намагаємося продемонструвати Україну у Другій світовій війні як окремий цілий організм, який не був стороною в конфлікту, а мав власні цілі, зокрема, прагнення здобути незалежність».
Автори проекту вже зараз результатом задоволені. Але кажуть: це тільки тестова презентація, після якої планують виправити помилки.
Камера – Максим Бодриченко
