Формальне вшанування: вулиця Олександра Чернікова в Дніпрі досі без нових табличок
22 січня — дата водночас урочиста і трагічна для України. Саме День Соборності 14-го року приніс перші жертви на Майдані — загинули троє чоловіків: українці Сергій Нігоян та Юрій Вербицький, а ще Михайло Жизнєвський з Білорусі. А роком пізніше, у той же день, на полі бою під селищем Спартак Донецької області залишилося близько десятка бійців 25-ї повітряно-десантної бригади. Серед них і наш колега, Саша Черніков. Наприкінці 16-го року його ім’я дали одній із вулиць у Дніпрі. А на початку 19-го тут і досі немає жодного знаку про перейменування. Хто перетворює вшанування на формалізм? Поцікавилися журналісти “9 каналу”.
Михайло Іванов — однокурсник Сашка Чернікова. Дружили в університеті, потім разом працювали і спілкувалися. Михайло був серед волонтерів, які взялися допомагати десантникам.
Імовірно, саме Михайло отримав останню смс-ку від бійця 9 роти 3 батальйону 25 бригади Чернікова.
На запитання: “Як ви”, – о 9:49 22 січня прийшла відповідь: “Тримаємо позиції . Весело”.
Що саме сталося під селищем Спартак — розповідає інший боєць 9 роти, Михайло Новіков. Це на його бойовій машині побратим із позивним “Репортер” був навідником. Але 22 січня 15 року вони опинилися окремо.
Доньці Олександра Чернікова, Олені, цього року буде 5, йому ж — навіки 30. Увічнити пам’ять загиблого десантника не забарилися — в кінці 16 року перейменували на його честь вулицю Красночечелівську. Мешканці приватного сектору не були тоді у захваті від самого факту. Інформації про особу героя тутешні не мали зовсім, тому побратими та волонтери просвітницьку місію взяли на себе — пішли розклеювати листівки з біографією бійця та спілкуватися з людьми.
Три роки потому вулиця Олександра Чернікова формально залишається Красночечелівською. Жодної таблички, яка б свідчила про інше, тут немає. Після перейменування активістам і журналістам пояснили: приватний сектор таблички виготовлятиме за власний рахунок. На тому й замовчали: навіть патріотично налаштовані викладати гроші за те, що з ними не обговорювали, не готові. Зараз, кажуть, і так згодиться.
У рамках декомунізації в Дніпрі перейменували близько трьох сотень топонімів. На честь героїв АТО – одиниці. Тодішній член комісії з перейменування, Вадим Шебанов, показує рішення, де прописані і механізм зміни, і відповідальні за зміну табличок. І тут з’ясовуємо: гроші на заміну вказівників мали бути у райрад.
Це ж підтвердив і секретар міської ради Олександр Санжара.
Тим часом таблички з новими назвами з’явилися на всіх центральних вулицях, але не у приватному секторі.
Михайло Лисенко емоційно перейнявся увічненням “Репортера” і навіть обіцяє зробити заміну за свої депутатські гроші. Інформаційна підтримка поки що залишається волонтерам. А перейменування топонімів на честь героїв АТО у Дніпрі призупинили. До кінця війни.