П’яту річницю розстрілів на Майдані згадали у Дніпрі. Молитвою, хвилиною мовчання та покладанням квітів на Алеї Героїв Небесної сотні вшанували загиблих.
Криваві події Майдану розпочалися 18 лютого 2014 року. Тоді протягом трьох днів у боях загинуло понад сто людей. Сутички відбувалися і на “дніпровському майдані”. Як це було, згадують очевидці подій.
П’ята річниця розстрілів на Майдані. Героїв Небесної сотні у Дніпрі вшановують молитвою, хвилиною пам’яті. Квіти покладають під пісню «Плине кача».
Частину молитви читають вірменською – у пам’ять про першого загиблого на Майдані – Сергія Нігояна. Його вбили 22 січня 2014 року.
Віталій Лопушанський, секретар Дніпровської єпархії Православної Церкви України, протоієрей: “І це об’єднання було продемонстровано на Майдані 5 років тому. І ми сьогодні молитовно дякуємо за їхній подвиг, за їхній героїзм, за їхню любов по відношенню до України”.
45 днів на Майдані у Києві пробув Сергій Карноза. Серед загиблих – його побратим.
Сергій Карноза, учасник Євромайдану: “Нація складається з свідомих громадян. От справді, тоді був такий сплеск свідомості, і люди починають думати, в якій країні вони хочуть жити.
Як розігнали дніпровський Майдан 26 січня – пригадує лікарка Інна Шевченко.
Інна Шевченко, медик Майдану: “Найстрашніші події зі мною стали у Дніпрі, тоді Дніпропетровську ще. Люди вже допомагали, тому я просто робила, що робили всі, захищаючи наших автомайданівців”.
18 лютого вона поїхала до Києва рятувати поранених там.
Інна Шевченко, медик Майдану: “Мене був поранений хлопець, який тяг фанерні двері. Він їх тяг, щоб дійти до побратимів і покласти туди поранених, і віднести до медичних пунктів Майдану. Вбивали мирних людей, які могли захищатися фанерними щитами”.
Серед тих, хто загинув на Майдані під час розстрілів, були не лише українці.
Олег Ростовцев, член правління єврейської громади: “Небесна сотня яскраво показала український соціум. Три відсотки серед убитих були євреї, були українці, були вірмени, були всі ми”.
Загалом під час Революції Гідності від поранень загинуло понад сто людей. Їх посмертно нагороджено званням “Герой України”. Імена деяких загиблих встановити не вдалося і досі.
Автор – Оля Василець
Камера – Дмитро Большак
