Школярські вибори президента України. В Дніпропетровській облраді пройшла імітаційна гра: учні чотирнадцяти навчальних закладів змогли висловити свою думку щодо кандидатів. Мета проекту — розвинути у дітей активну громадянську позицію, адже поточна статистика — прикра: більшість юнаків та дівчат, віком від 18 до 25 років, на виборах не з’являється. Ідея виборчої гри зародилася у Німеччині, зараз набуває розвитку в Польщі та Грузії. Як її вперше втілили в Україні – бачила Юлія Бублик.
У сесійній залі обласної ради — гамірно. Понад триста школярів Дніпропетровщини влаштували тут виборчу дільницю. Ліворуч від трибуни — кабінка для голосування, посеред зали — скриньки для бюлетенів. І те, й інше учні зробили своїми руками. Відкриває дільницю голова комісії: спершу – урочиста присяга, далі — гімн України.
Валерія Гурджій, голова виборчої комісії, дев’ятикласниця школи №2: “Коли я дізналась про цей проект, що він буде проводитись у нашій школі, мені дуже захотілося бути головою. Але також хотів бути хлопчик головою. Та у нас демократія, тому були вибори, за кого. Мені дісталось більше голосів — і я стала головою. Зараз я відкрию виборчу дільницю, члени комісії займуть свої місця. Я повинна все проконтролювати: якщо комусь щось незрозуміле, я поясню; якщо члену комісії треба буде терміново вийти, мені потрібно кимось його замінити. Потім я зі своїм секретарем, Катериною, буду підраховувати голоси та ми об’явимо переможця”.
Марія Трофименко, заступниця голови виборчої комісії, дев’ятикласниця школи №2: “Заступник має такі повноваження, як розмовляти з координаторами. Наприклад, якщо виникне якесь питання, на яке ні я, ні голова не можуть відповісти, – ми можемо підходити до координаторів”.
Валерія Гурджій, голова виборчої комісії, дев’ятикласниця школи №2: “Нас 28 людей, 15 із яких є членами комісії. Я — голова, мій зам та секретар. Всі інші — спостерігачі”.
Наталя Архангельска, регіональна координаторка проекту “М18 — ми можемо більше”: “Цей проект має 2 мети: перша мета — це активна громадянська позиція молоді до 18 років, і друга мета — це критичне мислення”.
Марія Трофименко, заступниця голови виборчої комісії, дев’ятикласниця школи №2: “Статистика є така, що на 100 голосів дорослих виборів приходиться десь 12 фальсифікацій”.
Сергій Кривогуз, співорганізатор школярських виборів, директор молодіжного центру “Освіторіум”: “Їх знайомили з тим, що вони не повинні фотографувати, вони не повинні розповсюджувати інформацію як проголосували”.
Наталя Архангельска, регіональна координаторка проекту “М18 — ми можемо більше”: “Протягом 2-3 місяців учні вивчали програми кандидатів. І сьогодні вони приїжджають — вони вже знають, по суті, за кого будуть голосувати”.
Програми кандидатів школярі розбирали з учителями історії та громадянської освіти.
Наталя Архангельска, регіональна координаторка проекту “М18 — ми можемо більше”: “10 програм найбільш рейтингових кандидатів на посаду президента”, – “Реальних?” – “Реальних”.
Одна з умов гри – не схиляти дітей до тієї чи іншої політсили. Крім того, їхній вибір має спиратися на програму, а не на симпатію до претендента. Саме тому в бюлетенях замість реальних прізвищ кандидатів позначили літерами алфавіту. Але учні таки зпівставили обіцянки з іменами.
Дарина, семикласниця: “Я би дуже хотіла, щоб людина, за яку я проголосувала, була презедентом. Тому що, я думаю, що після того, як він стане презедентом, країна зміниться на дуже багато”.
Наталя Архангельска, організаторка школярських виборів, регіональна координаторка проекту “М18 — ми можемо більше”: “Я хочу звернутися до батьків, які можуть думати про те, що їх дітей залучають, втягують в політику, – це не політика! Я думаю, що ці діти, які вже брали участь в цій імітаційній грі, вони не дозволять батькам не ходити на вибори!”
Автор – Юлія Бублик
Камера – Олександр Вернигоров
