П’ятеро рятувальників із драбиною, мотузкою та іншою спецтехнікою – 24 березня на вулиці Баженова у Дніпрі дістали з каналізаційного колодязя пані Ленуру. За попередньою інформацією, вдень 67 річна жінка вийшла з роботи до магазину, провела співробітницю, на зворотньому шляху вирішила скоротити – пішла через балку і впала до каналізаційного колодязя. Деталі рятувальної операції дізнавалися наші журналісти.
Майже три дні на самоті на глибині близько трьох метрів провела пані Ленура. Наразі жінка вдома, із серйозних ушкоджень – зламане ребро, решта – травми, садна, гематоми та синці.
Дар’я Гречищева_начальниця сектору зв’язків зі змі та роботи з громадськістю ДСНС в Дніпропетровській області
“Вона була притомна в той момент, коли її діставали. Вона самостійно допомогала рятувальникам самостійно підніматись по рятувальній драбині. І вже коли її дістали на поверхню вона вже втратила сили і на ношах її транспортували вже до карети швидкої, а там до лікувального закладу.”Євген Чаус_зять пані Ленури
“Сейчас чувствует себя нормально. Ее выписали. У нее сломано одно ребро, ушиб и небольшие гематомы. А так, ходит. Все хорошо.”
Родичі били на сполох, звернулися до поліції, самотужки шукали, але марно— місцина, де Ленура пішла під землю, майже безлюдна, а телефону в жінки при собі не було. Тож вона три доби простояла в колекторі та кликала на допомогу.
Євген Чаус_зять пані Ленури
“Это благо, говорит она, что зашла в АТБ, купила сок небольшой и чипсы. Благодаря этому, она немножко протянула. Она была одета в рабочую одежду – дубленка, ботинки, штаны. Она одевалась всегда, как пенсионер, чтоб не замерзнуть. Она и стоя спала там. Стояла, говорит, а вылезти точно не могу, потому что там почти 3,5 метра.”
На третій день відчайдушних пошуків задіяли собак. Тож справжня героїня історії бельгійська вівчарка Спаркі – вихованка волонтерського пошуково – рятувального загону Павлоградського кінологічного клубу «Антарес» . У Дніпро собаку-рятувальницю зірвали прямо з тренування. На відстані 25 метрів від злощасного колектора Спаркі відчула, що під землею хтось є.
Лариса Борисенко_керівниця Павлоградського кінологічного клубу «Антарес», керівниця волонтерського пошуково – рятувального загону, тренер Спаркі
“Она нашла эту точку и металась возле нее показывая, что она чувствует запах, но нет локализации. То есть, конкретно там человека нет. И когда я туда засунула голову и просто позвала: “есть здесь кто живой? – да, есть. Помогите.” Особенность подготовки Спарки, она одна из единичных экземпляров в этой стране, такова, что она подготовлена на поиск живых людей на легочное дыхание и на поиск погибших. Даже погибших год, два, три назад.”
Пані Ленура, розповідють рідні, все життя боялася собак. Тепер дуже вдячна вівчарці Спаркі. Родичі ж пенсіонерки сподіваються, що та надалі не забуватиме свій телефон вдома і краще дивитиметься під ноги.
