Як спілкуватися з дитиною, що має аутизм? Кілька роз’яснювальних флешмобів провели у Дніпрі другого квітня. Дата — не випадкова: у 2005 році ООН оголосило її Міжнародним днем інформування про аутизм. Цей психологічний розлад не можна вилікувати, він лишається з дитиною на все життя, заважає комунікувати з оточуючими і впливає на поведінку. Через це прірва між особливою дитиною та суспільством — зростає. У який спосіб її можна зменшити — дивіться в сюжеті.
1943 рік — австрійсько-американський психотерапевт Лео Каннер вперше описує дитячий аутизм. Тоді людей, що мали цей діагноз, було небагато — один на мільйон. Тепер аутизм діагностують у кожного п’ятдесят дев’ятого малюка. Проявляється він у перші 18 місяців після народження. Однак батьки не одразу помічають симптоми: розлад головного мозку сприймають як неслухняність. Згодом такий самий висновок роблять і перехожі на вулиці. До Міжнародного дня інформування про аутизм наше місто підготувало кілька флешмобів. Перший відбувся вранці: педагоги та мами з дітьми провели роз’яснювальну акцію.
Ірина Тесленко, керівниця дитячого центру “Детство за гранью”: “Раздадим наши синие шарики, приколем наши синие ленточки — и в общем, на этом нашего центра акция закончится. А в 3 часа около “Пассажа” будет большой флешмоб — мы туда тоже собираемся поехать”.
Ще один флешмоб відбувся у дніпровській школі №28. Протягом шести років у ній практикують інклюзивну освіту. Зараз тут навчається 9 дітей з аутизмом. Серед них — шестикласник Тимофій.
Лілія Ликова, тьюторка Тимофія, асистентка вчителя у школі №28: “За 6 лет в школе мы выстроили прекрасное отношение: ребенок — в коллективе, в классе, его зовут на все праздники, берут на все поездки. Он участвует не только в учебном процессе, но и в процессе жизни всего класса”.
Настя Іщенко, учениця 6 класу, учасниця вистави: “Бывает, что он не может сам понять что ему писать, где ему писать. Иногда не может в столовой взять ложку, вилку — ему мы помогаем, он просит у нас”.
До дня інформування школярі підготували виставу “Запали свій синій”. Адже саме цей колір символізує аутизм.
Лілія Ликова, тьюторка дитини з аутизмом, асистентка вчителя у школі №28: “Участвуют обычные дети из классов, все наши инклюзивные дети, участвуют тьюторы”.
Сценарій — випадки з життя. Всі діти грають самих себе. Спершу — сцени нерозуміння і відторгнення, далі — толерантності та дружби.
Світлана Мігульова, мама дитини з аутизмом, радниця міського голови з питань інклюзивної освіти: “Они боятся больших помещений, шума, возможно, транспорта. Они могут выбегать на дорогу – поэтому водители очень часто на маму нервничают. Общество должно понимать, что это не мама плохо вырастила и воспитала, а это особенность восприятия и особенность этого ребенка”.
Тетяна Афанасьєва, мама дитини з аутизмом: “Чуть-чуть громче звук, чуть-чуть другая температура или ткань как-то не так к телу прикасается — всё это их очень сильно перевозбуждает и раздражает”.
Щоб зосередитись і заспокоїтись, діти з аутизмом використовують особливі для них предмети.
Тетяна Афанасьєва, мама дитини з аутизмом: “У всех это разное: кто-то играет с водой, у кого-то какой-то предмет, который он всегда с собой носит. У Филиппа – это карточки, пластиковые карточки — как платежные или дисконтные. Он ходит со стопкой вот такого вот размера, их перебирает, рассыпает, смотрит как они упали”.
З іншими такі діти спілкуються невербально — за допомогою вже інших карток.
Тетяна Афанасьєва, мама дитини з аутизмом: “Мой сын может просто показать карточку – что он хочет. Например, «заниматься с преподавателем» или «цукаты».
Батьки малюків з аутизмом благають оточуючих не засуджувати, а поставитися з толерантністю і терпінням.
Тетяна Афанасьєва, мама дитини з аутизмом: “Мы придумали сделать значки. Это просто текст на синем фоне – «У меня аутизм. Пожалуйста, будьте терпимее. Если я один – позвоните «102».
Автор – Юлія Бублик
Камера – Руслан Герасименко