“Я знаю той рівень напруги, коли вже ніщо не страшить…” – читання творів Олеся Гончара влаштували у кількох локаціях Дніпра. Так вшанували пам’ять письменника: третього квітня йому би виповнився 101 рік. Один із заходів пройшов у Дніпровському національному університеті, який тепер носить ім’я Олеся Гончара. До речі, вишу цьогоріч також 101 рік — із видатним письменником вони ровесники.
Герой України, перший лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, голова Спілки письменників України та академік Національної академії наук. Олесь Гончар за життя мав чимало здобутків, однак його творчий шлях розпочався саме у Дніпрі.
Ірина Попова, д.ф.н., деканеса факультету українсько-іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ ім. О. Гончара: “Він починав вчитися в харківському університеті, але після війни він повернувся сюди, тому що народився на Дніпропетровщині. Протягом 1945-46 років він навчався в нашому університеті”.
Ще рік письменник працював асистентом в альма-матер. Тут і написав один із перших видатних творів — новелу “Модри камінь”. У пам’ять про випускника Дніпровський національний університет останні сімнадцять років влаштовує “Гончарівські читання”.
Ірина Попова, д.ф.н., деканеса факультету українсько-іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ ім. О. Гончара: “Тематикою цьогорічних художніх читань викладачі, студенти кафедри української літератури обрали таку особливу тему — це його сутнісний вислів із щоденників: “Дякувати Богові, що дав народитися мені українцем!”
Артур Мартиросян, третьокурсник-філолог: “Наші викладачі цього разу обрали “Прапороносців” Олеся Гончара. Його безсмертний вже роман. І ми будемо героями роману. Зокрема, я буду Хома — один з головних героїв. Мені за романом, за сюжетом — років 19-20. Я зовсім молодий, я не розумію що це таке. Мені б ще жити і жити, а я потрапив на війну”.
Усі три роки свого навчання Артур бере участь в “Гончарівських читаннях”. Разом із ним — близько десяти студентів. Хлопець розповідає: молодь захоплюється Олесем Терентійовичем. Бо військова тематика його творів — актуальна, як ніколи.
Артур Мартиросян, третьокурсник-філолог: “Насправді мені дуже подобається фронтова поезія. “Я знаю той рівень напруги, коли вже ніщо не страшить…” – мені здається, в цих рядках вся війна і весь Олесь Гончар, який писав свої твори між боями, в перервах, в окопах”, – “Ви боїтеся війни в Україні зараз?” – “Я боюсь. Я ж сказав. На жаль, ці твори стають актуальними наразі — і це жахливо. Це найбільший страх”.
Іще одні читання творів Олеся Гончара пройшли на Європейській площі Дніпра.
Ініціатор заходу – Центр художньо-естетичної творчості. Його юні вихованці подали креативну ідею: кожен перехожий міг обрати і зачитати вподобаний уривок. Загалом учасників зібралося близько тридцяти.
Валерія Адонка, вихованка Центру художньо-естетичної творчості: “Вирішили читати поезію Олеся Гончара по-своєму — рівно 2019 секунд. І залучили всіх мешканців нашого міста, Дніпра”.
До речі, міська влада напередодні річниці Олеся Гончара провела громадські слухання. У планах – назвати ім’ям видатного письменника одну з бібліотек міста.
