У Дніпрі налічується понад 45 кладовищ, площа яких перевищує 500 гектарів. 34 з них перебувають на балансі департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, тільки три цвинтарі відкриті. У зв’язку з цим місць для поховання у Дніпрі з кожним роком стає дедалі менше, тому необхідно мати альтернативу. Про це під час прес-конференції повідомила кандидат соціологічних наук, член Соціологічної асоціації України, експерт у сфері регіонального та міського розвитку Надія Міхно.
«Проблемою для такого великого міста, як Дніпро, є відсутність крематорію, оскільки щороку площа території, яку відведено під місця для поховання, суттєво зменшується, а площа, зайнята могилами, навпаки зростає. Крім цього, людям, які вирішили скористатися послугами кремації, доводиться везти тіло померлого в інші міста – наприклад, Київ чи Харків. Це спричиняє низку незручностей та значно збільшує вартість поховання. Тому те, що міська влада почала активно займатися питанням будівництва крематорію, є позитивним, адже у великому місті має бути альтернатива традиційним похованням», – вважає Надія Міхно.
Наявність проблеми підтвердив і заступник міського голови, директор департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Михайло Лисенко.
«Проблема поховань у місті така ж гостра, як і в усій країні. Ми розуміємо, що місць для поховання у Дніпрі вистачить максимум на 2,5-3 роки. Якщо в нас не з’явиться альтернативи, то ховати померлих містян буде ніде. Площа наших кладовищ надто велика, і я не вважаю за потрібне її збільшувати або відкривати нові. Зрештою, де їх робити? На сільськогосподарських ланах чи посеред житлових масивів?! Тому оптимальною альтернативою є будівництво крематорію. Восени цього року ми отримаємо готовий проект з усіма документами, включно з оцінкою екологічної ситуації, потім проведемо тендер і в наступному році почнемо будівництво», – зазначив Михайло Лисенко.
Також він додав, що тільки коштом міського бюджету у Дніпрі щорічно ховають близько 1000 померлих. Це ті, кого не змогли ідентифікувати, безхатченки або ж люди, родичі яких відмовилися їх хоронити. Тож крематорій – це той об’єкт, який потрібен місту. Всі вимоги щодо його розташування дотримані.
«Згідно з екологічними нормами законодавства та вимогами сертифікації, відстань до першого житлового будинку від крематорію має становити не менше 500 метрів. У нас відстань сягає приблизно 1300 метрів. Щодо самого крематорію, то ми зупинилися на прикладі Німеччини. Якщо ж говорити про шкоду довкіллю, то викиди після однієї кремації дорівнюватимуть викидам від роботи двигуна вантажівки із системою Євро-5», – сказав посадовець.
