8 травня в Музеї АТО пройшла акція пам’яті «Дві війни – Україна одна». Презентація присвячена пам’яті бійців сучасної війни на сході держави, їхніх дідусів, бабусь, які брали участь у Другій світовій війні або пережили німецьку окупацію…
Дві війни, які об’єднують покоління. До Дня пам’яті та примирення у Музеї АТО провели акцію «Дві війни – Україна одна» для школярів та небайдужих дніпрян. Презентація містить у собі спогади учасників та ветеранів Другої світової війни про події 70-річної давності та розповіді про сучасну війну на сході країни від їхніх онуків, які боронили український кордон.
Ірина Рева, авторка презентації: “Ми в цій акції вирішили поєднати історії бійців сучасної війни та їхніх дідусів та бабусь, які брали участь у Другій світовій війні. Це презентація. Вона складається з різних історій різних людей. Тобто сьогодні у нас не одна історія”.
На презентацію завітала Катерина Безкоровайна. Вона разом зі своїм онуком були одними з героїв проекту. Коли німецькі війська вторглися на нашу землю, 16-річна Катерина пішла на фронт добровольцем. За весь воєнний період жінка з гвинтівкою і санітарною сумкою пройшла пів-Європи. І нині, незважаючи на свій поважний вік, Катерина Олександрівна сповнена сил та енергії. Кожного дня 94-річна жінка ходить по 5 кілометрів.
” В 94 года ходить по 5 километров — это реальность?” – “Та я не знаю. Пока чувствую, что ничего. А что будет дальше — не знаю», – відповідає Катерина Безкоровайна, ветеранка Другої світової війни.
Онук Катерини Олександрівни, Дмитро, пішов захищати кордон від зовнішньої агресії під час першої хвилі мобілізації, у 2014-му. Його бойовий шлях розпочався в Маріуполі, потім просувалися до Донецька, звільняли Красногорівку, Мар’янку. Саме під час штурму Мар’янки Дмитро зазнав поранення. Чоловік каже, що після того, як повернувся зі служби, у нього з бабусею з’явилося більше порозуміння… Дві війни наблизили їх один до одного.
Дмитро Кошка, ветеран АТО: “Я щось почав розуміти, і вона розуміє те, що я щось почав розуміти. І я можу щось випитати, більш щось таке, що зазвичай не згадують. Такі, більш приховані теми. Бабушка часто згадувала, що: “Я ніколи б не могла подумати, що онукам доведеться знову бачити те, з чим ми стикнулись”. Що вони воювали, щоб ми цього не побачили”.
Автор – Стас Коновалов
Камера -Дмитро Большак
