Кожного року православні відзначають день пам’яті жінок-мироносиць. Це велике свято також вважається своєрідним «православним жіночим днем». У 2019 дата припала на 12 травня. За біблейськими канонами, жінки-мироносиці прийшли до Гроба воскреслого Христа з миром – це спеціальні пахощі для ритуального помазання. Аби отримати благословення від священно-архимандрита Рафаила, віряни завітали до його каплиці.
День пам’яті жінок-мироносиць вважається великим святом у православних, його вважають “православним жіночим днем”. Традиційно у цю дату священо-архімандрит Рафаїл благословляв усіх гостей: для кожного він готував ікону, яка мала захищати у найближчий рік.
Лариса, вірянка (м. Кам’янське): “Батюшка нам всегда дарил подарки в этот день. И сегодня я получила такую иконку от него, Воскресение Христово. Верю, что батюшка воскресит и мою душу, и я тоже по крайней мере в ад не попаду, где-нибудь скраю, возле батюшки недалеко”.
Жены-мироносицы – они преданные были Господу. Как батюшка учил – это безрассудная любовь к Господу у них была. Дай Бог, чтобы мы тоже были такими или хотя бы похожими на них.
Віряни діляться: всі іконки, які отримували від батюшки, завжди були актуальні та натякали на правильне рішення нагальних проблем.
Наталя, вірянка (Полтавська область): “Мені подарив батюшка іконку, де батюшка і пресвятая Богородиця-путеводительница. Я вірю, що батюшка по жизни буде мене вести і пресвята Богородиця-путеводительница буде завжди оберігати і показувати мені істинний путь”.
Окрім подарунків для душі, для гостей приготували частування. Біля ікони священо-архімандрита Рафаїла символічно встановили дерев’яну скульптуру корабля. За життя, розповідають ті, хто його знав, батюшку називали капітаном – за мужність, хоробрість та розум.
Світлана, вірянка (м. Кам’янське): “Батюшку я знаю давно. Когда он почил, у нас была, конечно, большая утрата, мы очень переживали за это. Но вместе с тем мы сейчас чувствуем, что он нас не оставляет, не забывает, и всё равно нам помогает. Незримо он всегда с нами, и он помогает на каждом моем шагу, и всем помогает кто просит именно искренно, с любовью и с верой”.
У мирському житті священика звали Олег Бараник. Він народився у колишньому Дніпродзержинську. Закінчив Одеську духовну семінарію. За настановою свого духівника, служити повернувся на Дніпропетровщину, де і прожив більше 20 років у службі Богу та людям. Для багатьох вірян дуже важливо розділити свято зі своїм духовним наставником. Людмила приїхала до каплиці з Одеси.
Людмила. вірянка (м. Одеса): “Сейчас мы собирались ехать. Месяц не было билетов. И звонят за два дня батюшкины чада и говорят: «Вы будете ехать? Батюшка вас очень ждет». Я говорю, что собираемся, но нет билетов. Она говорит: попросите у батюшки, все даст. Почитала я акафист. Захожу через пару часов – билеты есть. Мы взяли билеты. С чистым сердцем просите – батюшка обязательно поможет”.
Галина, вірянка (м. Миколаїв): “Я отсюда уходить не хочу. Вот что вам сказать. Вот приехала. Мне уже давно за 60, я приезжаю, мне тяжело ехать. Приезжаю отсюда, чуть-чуть отдохнула – хочу опять ехать. Говорю мужу: “Давай, может продадим в Николаеве квартиру, купим тут дом?” Потому что я… Ну, просто сюда приходишь и оживаешь”.
Каплиця священно-архимандрита Рафаїла знаходиться у селі Святовасилівка, Солонянського району Дніпропетровської області. Майже кожні вихідні та на всі свята до нього навідуються люди, аби віддячити за допомогу, поділитись своїми печалями та помолитись.
