7 мільйонів українців загинули в роки Голодомору. 1932 і 1933 стали нищівними і для нашої культури, науки, звичаїв та мови. Повернути втрачену історію покликаний проект, який стартував у дніпровському метрополітені. Над ним працювали 10 музеїв та архівних установ країни. 14 травня у міському метро стартував “Потяг української ідентичності”.
Дніпровський метрополітен — один із найкоротших у світі. Єдина гілка сполучає житловий масив “Покровський” та залізничний вокзал міста. Але щодня цим видом транспорту користується 18 тисяч пасажирів. З 14 травня один із потягів нестиме інформаційну місію – у трьох вагонах розмістили постери, які розповідають про українську історію, втрачену в роки Голодомору.
Юлія Коцур, завідувачка інформаційно-видавничого відділу Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»: “Розміщені 22 постери, які розповідають про різні явища науки, техніки, культури, про звичаї, традиції, обряди — про те все, що було у 1932-1933 роках знищено більшовицьким режимом”.
Лариса Артеменко, заст. завідувачки інформаційно-видавничого відділу Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»: “Було знищено не тільки фізично людей, але і звичаї, традиції, культуру. І це загальна така була політика виховання нового покоління — радянського покоління”.
Проект розпочали в листопаді 2018 — до 85 річниці Голодомору в Україні. Такі ж постери місяць курсували київським метрополітеном. Тематику можна умовно поділити на дві категорії…
Лариса Артеменко, заст. завідувачки інформаційно-видавничого відділу Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»: “Перша частина — це більш народні мистецтва. Тобто писанкарство, гончарство — народні види ремесел. А інша частинка — це більше про наших винахідників, авіаконструкторів, силачів наших в спорті так само — про тих людей, які також творцями є і гордістю нашої нації”.
Окремі постери присвячені валюті, мові, святам і звичаям. Так, наприклад, українське весілля до Голодомору тривало від трьох до семи днів.
Юлія Коцур, завідувачка інформаційно-видавничого відділу Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»: “Склалася ціла низка ритуалів, обрядів, які супроводжували це весілля. На жаль, на сьогодні ми вже частину з них втратили”.
Пасажири дніпровського метро підтримали проект: пам’ятають родичів, заморених у тридцяті роки. У пані Надії так загинув прадід.
Надія, пасажирка метрополітену: “Це наша історія. Мої теж предки були під цим пресом. Так що це дуже велике горе для всього народу українського!”
Марія Грабовецька, пасажирка метрополітену: “Люди людей їли, мати розказувала! Вона сьомого року була — і вона розказувала який страшний був Голодомор! Троє дітей, вона — одна. Так, каже, благодаря лягушкам (жаб ловив син старший), вони спасли людей від голоду дуже багато!”
“Потяг української ідентичності” курсуватиме дніпровським метрополітеном до кінця червня.
Микола Українець, заступник директора КП “Дніпровський метрополітен”: “Подвижной состав по линии будет ходить, в зависимости от нашего эксплуатационного графика. Каждый день, каждые сутки это может быть разное время, но тем не менее он будет выходить на линию каждый день”.
Згодом подібні виставки відкриють у харківському метро і на київському залізничному вокзалі.
Автор – Юлія Бублик
Камера – Андрій Сергєєв
