Вони більше не здатні терпіти свавілля поліції. Їхню жагу справедливості не спинила навіть негода. Більше сотні людей долучилися до всеукраїнської акціії “Безкарність вбиває”, щоб підтримати пам’ять п’ятирічного Кирила Тлявова — хлопчика, якого вбили поліцейські.
Олександра Каладжиєва – волонтерка
(“Кожна людина, яка вчинила злочин повинна відповідати напевно за свої дії, неважливо хто це — поліцейський, чи це держуправлінець, чи це звичайна людина.”)
Максим Старишко — представник всеукраїнської молодіжної ГО “Фундація регіональних ініціатив”
(“Так як я громадський активіст, я не можу стояти осторонь в даній ситуації, коли відбуваються злочини з боку правоохоронців, активісти повинні перші стояти на захисті громадян.”)
Марина Прахова — представниця всеукраїнської молодіжної ГО “Фундація регіональних ініціатив”
(“Насправді, коли люди просто мовчать, це навіть страшніше, ніж коли трапляються ось такі злочини.”)
Двоє поліцейських вдома вправлялися зі стрільби. Вид зброї — невідомий. Як самі кажуть, стріляли по пляшках у приватному секторі. Як раптом — на сусідньому подвір’ї впала дитина і не одразу зрозуміли, що в голову Кирила влучила куля. Хлопчик три дні лежав у лікарні, але надвечір 3-го червня – помер. Правоохоронці злочинців затримали одразу. Тепер справою займається Державне бюро розслідувань. На них чекає покарання, – запевняє керівництво Нацполіції області.
Володимир Богоніс — заступник начальника ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області
(“Працівники поліції, які би мали захищати громадян, вони не мають собі права позволяти отакі вольності і такі халатності. І як поліцейський можу сказати, що це є дуже ганебний вчинок працівників поліції і вони заслуговують найвищого покарання.”)
Проте ганебними громада вважає й інші дії поліцейських. І взагалі довіра до них у людей ледь жЕвріє, а в декого — зникла повністю.
Максим Старишко — представник всеукраїнської молодіжної ГО “Фундація регіональних ініціатив”
(“Насправді, за останній час немає цієї довіри, тому що немає розслідувань даних справ і ми вимагаємо, щоб були покарані ті люди, які скоїли данні злочини, тоді вже можна розмовляти про довіру.”)
Марина Прахова — представниця всеукраїнської молодіжної ГО “Фундація регіональних ініціатив”
(“Особисто в мене, мабуть, немає, хоча я ніколи не взаємодіяла зі правоохоронцями. І навіть, насправді, я не впевнена, якщо б було вчинено правопорушення стосовно мене, я не впевнена, чи я б могла звернутися до поліції.”)
Обурення громадськості зростало. Постійні замінування, продаж алкоголю з-під прилавка, пропаганда наркотиків, нерозкриті вбивства активістів, безкарність влади і ще безліч наболілих питань почали підіймати скопом. І найголовніша вимога – справжнє реформування поліції.
Денис Селін — платформа “Громадський контроль”
(“Мы через Верховный суд доказываем, что вся переаттестация была с нарушениями, а вы молчите. А после этого мы удивляемся, почему все подчинённые себе позволяют бить детей, стрелять в детей и т.д.. Вот системное молчание полиции, оно полностью убивает доверие общества! Вы можете говорить, кивать головой, что всё окей. Но не всё окей! Общество достала эта бездеятельность — ваша и вашего руководства!”)
Проте в цій запеклій дискусії знайшлися ті, хто нагадав, заради кого всі зібралися під обласним управлінням Нацполіції.
Владислав Мельничук — голова ГО “Спільнота активної молоді”
(“Безпосередньо акція — це акція пам’яті. Так, у нас є вимога — це реформа, завершення реформи все ж таки, а не показова реформа, так, і відставка Арсена Авакова. Але, на жаль, це перетворюється трошки внаслідок того, що це накипіло і в тому числі і в Дніпрі дуже багато було конфліктів з поліцією — прикладом є 9-те травня 17-го року, так, і ряд інших, тому у людей накипіло і, на жаль, внаслідок цього це перетворюється на мітинг.”)
Аби не паплюжити пам’яті Кирила, громада врешті-решт досягла певних компромісів. Володимир Богоніс пообіцяв заслуховувати всі скарги громадян стосовно роботи поліції щовівторка о 18-їй — в його кабінеті або актовій залі, залежно від кількості відвідувачів.
