А тепер маю питання до глядачів: чи уявляли ви коли-небудь, яке воно — життя без слуху? Коли жодного разу не чув голосу близької людини? І точно знаєш, що не почуєш автівку, яка стрімголов повертає з-за рогу? Такі переживання навряд чи близькі герою нашого наступного сюжету. Напевно тому, що він маленький. А от його мамі — не до жартів: до двох років маленькому Остапу не могли діагностувати глухоту. Натомість рідних запевняли, що в малого психо-мовна затримка розвитку. Історія хлопчика, який у чотирирічному віці вивчає перші слова, — просто зараз.
https://youtu.be/JUkotYWpknk
Мама: «Как тебя зовут?»
Остап: «Па-па. Тетыле».
Мама: «Четыре! Это мы выучили недавно. Эти 2 вопроса не давались нам, и он теперь говорит «Остап» и сразу «четыре» — сколько лет ему».
Чує і повторює своє ім’я Остап не так давно. До 3,5 років лікарі не могли розпізнати у хлопчика двосторонню глухоту. Правильний діагноз поставили тільки у квітні 2019.
Олеся Давидюк, мама Остапа: «Проблема была в том, что он не разговаривал. Но все говорили: «Мальчики — они так поздно говорят!» В 2 года поставили диагноз ЗПРР — психо-речевая задержка развития. Вот с этим диагнозом мы и работали».
Схожі випадки Олеся почала шукати на Інтернет-форумах. Там жінці порадили звернутися до сурдолога.
Олеся Давидюк, мама Остапа: «Для меня это было открытие. Кто такой сурдолог, я слышала в первый раз. Оказалось, да! Одно ухо — у нас четвертая степень тугоухости, одно — третья».
Хлопчику придбали слуховий апарат. Але він майже не допомагав. Тому батьки записали сина у державну чергу на кохлеарну імплантацію.
Олеся Давидюк, мама Остапа: «Были 363-ие. И вот в его день рождения, 4 октября, позвонили, сказали: «Приезжайте!» Очень сложный период был реабилитации. Потому что всё, что мы выучили за полгода в слуховом аппарате, он совершенно сейчас слышит и воспринимает по-другому».
Щоб такі проблеми не виникли знову, Остапу якомога швидше треба провести імплантацію на друге вушко. Олеся каже: мовний апарат дитини розвивається до п’яти років, тому часу — небагато. Другу операцію держава не оплатить. Батьки вирішили звернутися до турецьких лікарів, адже в Туреччині подібні втручання практикують вдвічі довше, ніж в Україні. Та і вартість — менша.
Олеся Давидюк, мама Остапа: «Стоимость — 26 тысяч долларов. Это уже со всем: это и имплант, и операция, и анализы, и нахождение в клинике. На сегодняшний момент только благодаря фейсбуку 16 000 долларов. Осталось всего лишь 10 000».
Остап — жвавий і допитливий хлопчик. Попри вади слуху, активно займається спортом — грає у футбол та вивчає карате.
А ще Остап обожнює малювати і навчатися. Допоможіть йому піти у перший клас з ровесниками! Номер банківської карти — на ваших екранах. Мова і дикція Остапа, а відтак — його спілкування і дружба — у ваших руках!
Авторка — Юлія Бублик
Камера — Руслан Герасименко
