2020 — рік медсестринства в Україні. Таким його оголосила міністерка охорони здоров’я Зоряна Скалецька. На меті, каже, — розробити стратегію розвитку фаху на роки вперед. Але за нашими даними, жодна з державних клінік, принамйні у Дніпрі, не має достатньо персоналу. Чому професія медичної сестри занепадає? Чому спеціалісти тікають у приватні клініки або за кордон? І якою, на думку самих медсестер, мають бути комфортні умови праці? Дослідження Юлії Бублик — у спецматеріалі.
Знайомтеся — Марія Бевзюк, медсестра з 20-річним досвідом. Її робочий день зазвичай починається о восьмій годині.
Марія Бевзюк, медсестра шостої дитячої лікарні Дніпра: «По утрам, как правило, это забор крови. Потом идут манипуляции с детьми и доктор. После осмотра врача уже идет постановка катетеров, постановка капельниц и физиотерапевтические всякие процедуры. В течение дня еще различная документация: я отмечаю каждый раз кварцевание, уборки, обхожу палаты, спрашиваю у родителей, всё ли в порядке, как чувствуют себя дети. Меряю температуру днем».
Марії часто доводиться заспокоювати і дітей, і дорослих: малеча боїться процедур, а батьки не довіряють лікарям, нервують. Тому в обов’язки медсестри входить іще й робота вихователя.
Марія Бевзюк, медсестра шостої дитячої лікарні Дніпра: «Мы закрепляем катетер пластырем, и на пластырях мы разрисовываем детям различные красивые рисунки, чтобы им было веселее. То есть сразу у них улыбка на лице — и они как-то уже забывают о боли».
І так медсестра працює до 17:00. Але це у звичайний день. Коли потрібна вища зарплатня, доводиться брати більше годин і додаткову ставку.
Марія Бевзюк, медсестра шостої дитячої лікарні Дніпра: «Я беру и ночные смены, и работаю сутки».
Керівники 6-ї дитячої лікарні Дніпра, де працює Марія, розповідають: заробіток “державних” медсестер може коливатися від мінімальних 4 тисяч 700 гривень до 9-10 тисяч. Залежить від стажу і кількості годин на тиждень. Працювати і за себе і “за того хлопця” медичним сестрам доводиться через велику нестачу кадрів. Так, лише в інфекційному блоці вакантні аж 27 посад.
Ліна Чергінець, медична директорка шостої дитячої лікарні Дніпра: «Майже 50% укомплектовано тільки посад медичних сестер. І нестача практично у кожному відділенні — від приймального до відділення анестезіології та інтенсивної терапії».
Наразі кожна медсестра доглядає від 20 до 40 пацієнтів. У шостій лікарні порівнюють: за кордоном на одну фахівчиню припадає п’ятеро хворих.
Ліна Чергінець, медична директорка шостої дитячої лікарні Дніпра: «Є такі відділення, де лишилося 2-3 медсестри, а повинно бути 7 або 9. Ми виходимо за рахунок того, що переміщуємо медичних сестер з одного відділення в інше».
Марія Бевзюк, медсестра шостої дитячої лікарні Дніпра: «У нас отделение здесь, на втором этаже, на 24 койки. Еще есть на 43 койки — отделение на 5 этаже. Мы работаем на 2 отделения, но это считается одно наше отделение. Я одна постоянный работник, поэтому мне нужно еще человек 5-6».
В інших лікарнях Дніпра ситуація не набагато краща. Прес-служба міської ради повідомляє: на кінець 2019 року молодших медичних спеціалістів у закладах міста — лише 89 відсотків. Причиною дефіциту медики вважають небажання випускників профільних закладів працювати за фахом. А обов’язкове працевлаштуваня вже три роки не діє.
Ігор Шарун, директор Дніпровського базового медичного коледжу: «Три роки тому Верховна Рада відмінила обов’язкове працевлаштування та трирічне відпрацювання медичними випускниками, навіть якщо вони навчалися за бюджетні кошти».
Навчальних закладів, які готують молодший медперсонал, у нашій області — п’ять. Лише Дніпровський медичний коледж випускає близько 200 медсестер на рік. Але геть не всі вони лишаються в професії — хтось продовжує навчання на лікаря…
Тимофій Щокін, студент медичного коледжу, майбутній медбрат:»Я хочу стати епідеміологом… хтось мріє про інші горизонти».
Ядвіга Балагура, студентка медичного коледжу, навчається на медсестру: «Я хочу піти далі працювати за своїм покликанням — це виноробство!»
До слова, контрактне навчання в медичному коледжі коштує 14 тисяч гривень на рік. Багато випускників, які все ж обирають медсестринство, йдуть працювати у приватні клініки — там заробітні плати вищі, ніж у державному секторі. Отже “відбити” вартість навчання — легше.
Вікторія Кара, медсестра приватної практики: «Мне муж оплачивал контракт. Я отучилась. Потом решила выходить на работу и поняла, что в государственную — нет!»
Та і графік у приватних лікарнях — зручніший, каже Вікторія.
Вікторія Кара, медсестра приватної практики: «Здесь рабочий день начинается с девяти. Я в это время успеваю отвести ребенка в садик и машиной доехать на работу. И здесь нет ночных дежурств».
Іще одна важлива складова — професійний розвиток. Курси підвищення кваліфікації у державних закладах медсестри проходять раз на п’ять років. Аби удосконалювати знання і навички частіше, можна йти на платні курси. І тут знову мова про гроші.
Ірина Волошина, представниця Академії сімейної медицини України: «Зараз сформувалась така ситуація, що медсестра на первинній ланці виконує функцію фактично секретаря лікаря. Вони сидять в одному кабінеті — і медична сестра веде папери, пише багато під диктовку».
Вікторія Кара, медсестра приватної практики: «За границей медсестра ведет фактически первичный приём. То есть она смотрит, она слушает — нас не учили этому. При всём желании своём, я в государственной клинике никогда этому не научусь».
Карина Світло, медична сестра приватної практики: «У нас для медсестер есть какое развитие? Ты становишься врачом. Развития, как медсестры, у тебя нет. Мол, ты же медсестра! Что там тебе еще надо? Вот доктор — другое дело!»
Багатьом українським медсестрам недостатньо і умов приватного сектору — вони рушають на заробітки за кордон. З початком весни ринок праці для наших фахівчинь відкриває ще одна країна — Німеччина.
Дмитро Орленко, директор польського центру працевлаштування: «Кожна людина, яка має мінімум середню спеціальність, вона має можливість з 1 березня офіційно працевлаштуватися в Німеччині. Також інші країни, такі як Польща, як Чехія, мають великий запит на медичний персонал».
Деякі з цих країн забезпечують стартовими стипендіями та житлом. Відтак із Дніпра за кордон від’їжджає до десяти медсестер на рік.
Дмитро Орленко, директор польського центру працевлаштування: «Взагалі медсестри, коли вже приїжджають за кордон, то вони переїжджають назавжди. Середня заробітна платня — від 2 до 3 тисяч євро на місяць».
Покращити умови праці для молодшого медперсоналу сподіваються в Міністерстві охорони здоров’я. Його очільниця, Зоряна Скалецька, оголосила 2020 рік в Україні — роком медсестринства. Одним із перших кроків, який обіцяє підвищення заробітних плат, має стати так зване «медичне гарантування». У квітні заклади другої ланки медико-санітарної допомоги мають укласти прямі договори з Національною службою здоров’я України. Завдяки цьому більше фінансування будуть отримувати ті лікарні, що користуються популярністю серед пацієнтів.
Ірина Волошина, представниця Академії сімейної медицини України: «Головні лікарі будуть займати посади директорів комунальних неприбуткових підприємств. І вони будуть наймати до себе працівників. Якщо ти вважаєш, що ти хочеш отримувати 10 тисяч, ти про це заяви. І якщо керівництво погоджується на таку суму, ви підписуєте контракт і працюєте саме за ті гроші».
Чи запрацює система так, як обіцяють — почекаємо і побачимо. Комфортні умови праці, на думку медсестер, полягають не лише у гідній зарплатні. Не менш важливими є “зайві руки” та забезпечення витратними матеріалами.
Карина Світло, медична сестра приватної практики: «Когда ты не говоришь пациенту: «Принесите перчатки». Или: «Принесите ручку, мне писать вам нечем». И просто хотя бы чтобы все говорили: «Спасибо! Вы — молодцы!»
Авторка — Юлія Бублик
Камера — Руслан Герасименко, Олександр Височин, Олександр Наумов
