Антена Жулинського — новий експонат технічного музею “Машини часу”. На вигляд нагадує глобус із дротів. Його презентували 11-го березня. На відкриття завітав і автор пристрою — Григорій Жулинський. Завдяки цій кулеподібній антені його називають кращим зв’язківцем Дніпра та полюбляють автомобілісти. В чому цінність винаходу та як свого часу ця річ перевернула систему громадського транспортну міста — з’ясовував Станіслав Пивонос.
Ці загадкові глобуси помічали в різних частинах Дніпра – і на проспекті Поля, і на площі Старомостовій, навіть на проспекті Петра Калнишевського. Проте, чи знають дніпряни що це за “сфери” з дроту і навіщо їх зробили — ми вирішили дізнатися в них особисто.
СОЦОПИТУВАННЯ
Як бачимо, більшість містян і гадки не має, лише деякі здогадалися, що це — антена. 11 березня одна з таких оселилась у стінах технічного музею “Машини часу”. Сюди запросили і самого винахідника — заслуженого зв’язківця Григорія Жулинського. Завдяки його антені, в кінці 70-х була вирішена транспортна проблема, що існувала через недосконалість старої системи зв’язку.
Григорій Жулинський — автор винаходу: “Антенны эти зарывали в асфальт и заезжал “Икарус”, и там, под низом, была антенна. Но всё время, когда выходила из строя, приходилось асфальт долбить – то машина проехала, до дождь-ливень прошел и там где-то закоротило – и всё, приходилось долбить, опять асфальтировать — целое дело”.
Цим активно користувалися водії автобусів — просто сходили зі своїх маршрутів. Як наслідок – на зупинках утворювалися великі безстрокові черги. Антена Жулинського поклала цьому край. Завдяки їй, точність інтервалів руху зросла на 40% відсотків, розповідає винахідник.
Григорій Жулинський — автор винаходу: “Только он приблизился — отметилось там и в цифровом этом — на компьютер шло и с диспетчером разговор шёл водителя. И деваться им некуда было — они все были привязаны”.
Пристрій швидко розповсюдився не лише Україною, а й іншими республіками Радянського Союзу. В Дніпрі антен Жулинського залишилося мало — не більше десятка, припускає Михайло Прудніков. Щоб їх зберегти, директор музею “Машини часу” має одну пропозицію, успіх якої залежить від підтримки містян.
Михайло Прудніков — директор Технічного музею «Машини Часу»: “Мы можем, как музей, изготовить такие таблички. И если люди как бы активные, то можно наклеить табличку, чтобы было понятно, что это антенна Жулинского, что он в своё время помог решить проблему транспорта в городе”.
Автор – Станіслав Пивонос
Камера – Олександр Наумов
