Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертви нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє Укрінформ.
Україна на державному рівні приєдналася до цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011 року), хоча і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.
Дата, 27 січня, вибрана не випадково: саме в цей день в 1945 році війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найвідомішого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима.
Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» і означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У більш широкому сенсі Голокост – систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу, як неповноцінних і шкідливих.
Офіційно визнано, що 6 млн євреїв були вбиті протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона – на території колишнього Радянського Союзу, в значній мірі – в Україні. Як відомо, відразу після окупації України нацисти створили широку мережу гетто (найвідомішим було львівське), а потім почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших були розстріли в Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичним і повсюдним.
Світова спільнота в цей день не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, а й говорить про прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть привести до цілеспрямованого насильства щодо окремої групи людей.
