Кохання та фатум: студенти академії музики імені Глінки знову в новинах: вихованці консерваторії поставили технічно непросту оперу «Дідона та Еней». Цей твір у другій половини 17-го століття написав Генрі Перссел, основоположник англійської національної музики. Відповідно, і мова виконання партій опери теж англійська. За її основу композитор обрав дуже відомий античний міф про трагічне кохання карфагенської цариці Дідони та троянського воїна Енея. А наскільки вдалося студентам донести ті глибинні почуття глядачам – Станіслав Пивонос далі.
На сцені академії музики імені Глінки – чергова постановка її студентів-старшокурсників. Цього разу вибрали оперу «Дідона та Еней». Мистецтвознавці називають її «музично простою», втім, це зовсім не так, каже диригент постановки Назар Яцків. Цей твір написаний англійським композитором Генрі Персселом у бароковій традиції і натхненний танцювальними ритмами: всі музичні номери – повільні, швидкі – це фактично танці. Щоб їх виконувати – потрібно відчувати темп і володіти дрібною технікою штрихів.
Назар Яцків – головний диригент Дніпропетровського академічного театру опери та балету, диригент опери: “Тобто всі прикраси слід виконувати у швидких темпах, там де є ці швидкі частини, і дуже ретельно. І це вимагає певних тренувань і певних вмінь – в цьому, звичайно, складність цієї опери і цього стилю взагалі. І не кожні голоси здатні виконувати цю музику. Тому мені дуже приємно, що студенти мають змогу доторкнутися до цієї музики”.
Якість виконання партій кожного студента буде оцінювати спеціальна комісія. До цього своєрідного екзамену вихованці академії готувалися майже півроку. Для Дар’ї Лебедєвої – це дуже відповідальна мить, адже дівчина в цьому році закінчує бакалавріат. А її партія – вокально непроста, каже випускниця.
Дар’я Лебедєва – студентка 4 курсу Дніпропетровської академії музики імені Глінки, грає роль Белінди: “Це старовинна музика – її завжди складно виконувати, тому що вона має багато фіоритур – тобто це такі дрібні ноти, які ми маємо всі співати. І це часом важко, але все ж таки це не найважча партія, можливо, в моєму репертуарі”.
Дівчина грає Белінду, радницю головної героїні – цариці Карфагену Дідони. Але разом із тим – її справжньою подругою. Вона ніжна, тендітна, лагідна і ладна на все, аби закохані Еней та Дідона були разом.
Дар’я Лебедєва – студентка 4 курсу Дніпропетровської академії музики імені Глінки, грає роль Белінди: “Це таке почуття, коли ти увесь час можеш бути поряд з близькою тобі людиною, коли ти увесь час підтримуєш її, коли ти намагаєшся допомогти їй всім, чим ти можеш. Ти співчуваєш їй, ти радієш разом із нею – ти увесь час разом із цією людиною. Вона – цариця, я – її придворна дама, служниця, як забажаєте, але я її «права рука».
Але за сюжетом троянський лицар Еней вагається між двома своїми заповітними бажаннями – слави завойовника та любові Дідони. Цей складний вибір і зачепив майбутнього магістра Дмитра, власне, як і сама опера. Каже: вона не побутова і пронизана містикою. Та й сам персонаж Енея хлопцеві подобається, тому і вирішив його зіграти.
Дмитро Сташкевич – студент 1 курсу магістратури Дніпропетровської академії музики імені Глінки, грає роль Енея: “ Эта роль очень близка мне по духу: есть что попереживать, есть что попеть в музыкальном плане, очень разнообразные партии, мелкая техника мне очень нравится”.
До речі, роль Енея – єдина чоловіча партія в цій опері. Може здатися, що це прояв гендерної дискримінації чи фемінізму, але його у 17-му столітті ще не було. Тут дещо інше. Цю виставу написали спеціально для дівочої школи у Лондоні. Там і відбулася перша її прем’єра.
Назар Яцків – головний диригент Дніпропетровського академічного театру опери та балету, диригент опери: “Потім вона здобула популярність, як в Англії, і тепер вона вважається світовим шлягером”.
Дар’я Лебедєва – студентка 4 курсу Дніпропетровської академії музики імені Глінки, грає роль Белінди: “Коли хтось переглядає цю оперу, вони розуміють, що жінки – це не «слабкий пол», що вони завжди знають чого вони хочуть і вони можуть це здобути”.
Але хепі-енд, де закохані разом, не подобався тамтешнім відьмам. Вони обманом змушують героя покинути Дідону, бо він має заснувати Рим, нібито на це є воля Богів. Та в останній момент почуття беруть гору і Еней змінює рішення. Проте запізно – цариця вирішила не заважати майбутнім завоюванням коханого і накладає на себе руки.
Дмитро Сташкевич – студент 1 курсу магістратури Дніпропетровської академії музики імені Глінки, грає роль Енея: “Захлёстывают чувства оттого, что я не могу ничего изменить, от безысходности. Оттого, что я мог это сделать, но послушался кого-то и это поменяло моё мировоззрение, мои мысли, и, то есть, я фактически сделал это не по своей воле, и поэтому случилось так”.
Автор – Станіслав Пивонос
Камера – Тарас Іванов
