Відомий священик-волонтер Андрій Пінчук з Волоського шелтеру, який займається евакуацією людей з гарячих точок, розповів сумні історії стареньких переселенців.
Виявляється, деякі родини, коли рятувалися з Кремінної, відвозили своїх немічних батьків до лікарень та залишали там назавжди.
Прочитайте та замисліться.
-Вчора з Кремінного хоспісу вивозили лежачих Ба та Ді. Багато вивозили. Великим автобусом та двома інвабусами.
Під час загрузки я розпитував, хто всі ці старенькі люди. І персонал лікарні мені розповів, що за декілька останніх днів в лікарню підкинули 3-х бабусь. Хто підкинув? Їхні діти, які евакуйовулися з Кремінної. Ці істоти привозили своїх матерів і кидали перед лікарнею.
Як сміття. Як непотріб.
Коли лікарі питали їх, навіщо вони це роблять, де їхні документи і як вони можуть так поводитися зі своїми матерями, ті їх крили матом і тікали. Сідали на свої авто і стрімко їхали з міста.
Залишивши на призволяще ту єдину, яка їх народила, випестувала, недосипала, недоїдала, раділа їхнім перемогам, молилася за них…
Коли я ці історії розказав на одному з блокпостів, то один з військових, який дивився на цих бабусь, що лежали у багажному відділенні нашого автобусу, сказав:
— Я не можу це збагнути… В мене розривається серце…
Коли ми цих бідолашних привезли в безпечне місце, я благословив їх і спитав одну з Ба:
— Де Ваші діти, люба моя?
І вона, немічна і стара, просто відвернула свою голову від мене.
Бо її діти, хоч і були живі і в безпеці, померли, — розповів зворушливо-сумну історію священик.
Юлія Олександрова
