Dattalion збирає інтерв’ю свідків про звірства рашистів. Історія за історією й вже зібралася чимала база відеодоказів знущань російських катів та їхніх злочинів. Всі вони є у вільному доступі на ютуб – каналі ресурса.
Серед них історія маріупольського священника Володимира Косіна та його сім’ї.
Війну вони зустріли у рідному Маріуполі. А далі був цілий місяць окупації.
– Спочатку жили у мами. Потім оселилися у підвалі 26-ої школи. Жили там цілими родинами: 200 дорослих, 80 дітей, з них 20 немовлят. Разом із волонтерами організували там шелтер. При школі відкрили волонтерський штаб, – ділиться своєю історією Отець Володимир.
Це був єдиний шелтер у напівокупованому Маріуполі, де готували людям гарячу їжу,
згадує священник.
– 15 березня зі школи виїхала перша партія людей, бо в школу прилетіла перша міна. Осколками попрошивало коридор повністю. Осколки увійшли в одне вікно, вийшли в інше. Це було вночі, – згадує Володимир Косін.
Серед перших із сім’єю виїхав і Отець Володимир. Взяли з собою ще двох літніх жіночок і молоду дівчину.
Побудована ним церква була зруйнована. Його матір потрапила під обстріл російських окупантів і від отриманих ран померла на місці.
А мамини слова, згадує священник, стали пророчими. Він так і поховав її під вишнею у садку. З вірою, що буде можливість перепоховати по-людськи.
Отець Володимир втратив сьогодні все, крім віри. Не дивлячись на те, що він бачив, та через що довелося йому пройти.
– Я “не вірю” в Бога. Я довіряю Богу, каже священник. Так само він довіряє нашим захисникам і вірить у перемогу України над рф.
Лана Дніпренко
