Артемко разом із батьками й бабусями мешкає в прифронтовому селищі поблизу Кривого Рогу.
Коли бої точились буквально за кілька кілометрів від його дому, хлопчик твердо вирішив, що неодмінно стане воїном і боронитиме рідну домівку від ворога.
А поки що він вирішив усіма силами допомагати нашій армії.
Спочатку маленький патріот передав зібрані власні кишенькові кошти на павербанк для бійців підрозділу, який захищав їхнє селище. Потім передав ще грошей, коли благодійники збирали на позашляховик і на снайперську гвинтівку для одного з місцевих бійців.
Загалом хлопчик віддав на допомогу ЗСУ понад сім тисяч гривень.
Проте найголовніше, що робить Артемко — він підіймає моральний дух і настрій українським бійцям.
Через його селище поряд із будинком Артема до лінії фронту їздить чимало військового транспорту.
Так хлопчик вітає кожне авто.
Він регулярно виходить на «чергування» на трасі.
Хлопчик одягнутий, як дорослий боєць, має навіть справжнісінький кевларовий шолом і розвантажувальний жилет. Їх йому презентували військові, і цим він дуже пишається.
В руках у нього завжди саморобний український прапорець.
У відповідь бійці сигналять і вітаються з ним, віддаючи салют малому.
Деякі навмисно зупиняються, щоб перекинутись словом-другим із хлопчиком, і той співає їм українські пісні, які зараз популярні: і про «Байрактар», і про «смерть русні», і про «орка тіло ляже в ґрунт».
Ці сучасні хіти у його виконанні викликають усмішки на суворих фронтових обличчях бійців.
Хлопчика вже знає кожен, хто їде через Широке. Його називають «талісманом» цього напрямку.
Юлія Олександрова
