Я часто розмовляю з друзями і близькими. Хтось живе тут, хтось за кордоном. І всі питають одне й те саме.
Виїжджати чи ні. Повертатися чи ні. Чи брати кредит на бізнес. Чи купувати зараз квартиру або дім, поки ціни впали. Один каже: у нас дитина йде до школи, може, все-таки кудись на захід країни?
За кожним запитанням стоїть одне: на який строк сьогодні можна планувати життя в нашій області?
Як ми живемо насправді і як у цьому планувати життя.
• • •
І горизонт планування починається з найближчої доби. З наступної масованої атаки. Вона як лотерея.
Хтось цієї ночі втратить близьких. Хтось втратить усе, що збирав ціле життя: дім, квартиру, роботу. Хтось проведе ніч у бомбосховищі, паркінгу чи метро. А хтось прочитає про це вранці в телеграмі: десь був приліт. І поїде далі на роботу.
Ми в цій готовності живемо давно. Вода, зв’язок, заряджені павербанки тощо. І звикли до того, до чого звикати не можна.
• • •
Далі три місяці. Рівно стільки діє чинне рішення про воєнний стан. Його продовжували вже двадцять разів, від травня 2022-го щоразу на 90 днів.
Зараз строк спливає 31 жовтня. Підстав для зупинки війни немає, тож найімовірніше воєнний стан продовжать знову. Ілюзій тут ніхто не має.
• • •
Спитайте, що таке горизонт планування, у Васильківці. Або в Покровському Синельниківського району.
На початку року там планували звичайне життя: господарство, ремонт, робота, школа для дітей. У січні оголосили обов’язкову евакуацію дітей з батьками. У липні усіх. КАБи і дрони.
Пів року і від усіх планів залишилась валіза, те, що встиг вивезти до наступного прильоту, і зруйнований дім. І так у кожній прифронтовій громаді, де оголосили евакуацію.
• • •
Далі зима. Готуємось до важкої, найімовірніше з перебоями зі світлом і теплом.
Ми давно рахуємо не роками, а зимами. Пройдемо і цю. І знову радітимемо, що пережили ще одну.
• • •
Тепер про економіку нашої області. Це те, з чого людина рахує свій горизонт: чи буде робота і чи буде чим годувати дітей та платити за комуналку.
Наші європейські друзі запровадили нам CBAM. Це екологічний податок на кордоні ЄС. Без винятку для України. Попри війну і зруйновану енергетику.
За оцінками металургів, він додає до вартості нашої продукції 60–90 доларів на тонну. Наша продукція стала неконкурентною.
Наші бюджети тримаються перш за все на металургії та роботі ГЗК.
Цьогорічні бюджети ми виконаємо, якщо не завадять обстріли.
А от 2027-й буде іншим. ГЗК призупиняють роботу. На мою думку, бюджет Кривого Рогу суттєво просяде від рівня цього року. За ним піде обласний. Багато хто скаже, що я перебільшую. На жаль, ні.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» вже скоротив декілька тисяч працівників. Схожа ситуація на ГЗК. Людей відправляють в простій.
І для багатьох, хто все життя ходив в один цех, питання тепер звучить просто: чи встигну допрацювати до пенсії.
Аграрії мають можливість продати зерно. Але зараз за безцінь.
З економікою, м’яко кажучи, складно. Тут горизонт планування максимум пів року. Незрозуміло, що буде з енергетикою і портами.
• • •
Тепер далі, ніж зима. Про пенсії і зарплати бюджетникам.
ЄС ухвалив для України 90 мільярдів євро: 60 на оборону, 30 на бюджетну підтримку.
Це близько двох третин наших потреб. Скільки триватиме війна, ці гроші не кажуть. Вони кажуть інше: до кінця 2027-го держава має чим платити пенсії, зарплати лікарям і вчителям, соціальні виплати.
• • •
А що буде потім? Рано чи пізно війна закінчиться. На мою думку, закінчиться переговорами. Важкими.
Країна не вийде з цієї війни в кращому стані, ніж була до неї. Це об’єктивна реальність.
Точка, після якої все зміниться, це завершення війни з гарантіями безпеки. Гарантіями, що другої війни не буде.
Вони визначать плани людей: повертатися чи ні, вкладати в бізнес, будувати чи чекати. Тоді горизонт стане два-три роки і більше.
• • •
Але це потім. А зараз жити і планувати без ілюзій.
Не відкладати життя. Але й не приймати незворотні рішення наосліп. Визначати строк і ставити дату перегляду.
Доба. Три місяці. Зима. Пів року. А потім сісти і порахувати знову.
