Спробували зібрати докупи те, що наразі з’явилося у відкритих джерелах, у експертів та блогерів щодо візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви.
Одразу скажемо: це не офіційний звіт про переговори, тому до деталей ставимося з обережністю. Але загальна картина вимальовується така.
Здебільшого експерти схиляються до думки, що одна з головних причин візиту Реткліффа до Путіна – попередження Москви щодо можливої провокації проти однієї з країн Балтії, яка могла б стати своєрідною перевіркою: а як там на практиці працює стаття 5 НАТО? За цією версією, Москві пояснили, що перевіряти не варто, відповідь буде серйозною. Путін відповів, що й сам відповість на провокації НАТО.
Ще одна тема, звісно, Україна.
Реткліфф повідомив Путіну про комплекс заходів, які Україна може реалізувати за підтримки США і які здатні суттєво обмежити експортні можливості РФ та роботу її південних портів.
На цьому тлі Москві нібито запропонували перейти до реальних компромісів щодо Донбасу, припинення бойових дій та розведення сторін.
Путін, за цими даними, пропозиції не прийняв і фактично відкинув можливість припинення вогню до кінця цього року.
Натомість Москва висунула свої умови: Україна має припинити далекобійні удари по території РФ, Криму та логістиці півострова, НПЗ та російській енергетичній інфраструктурі.
В обмін Путін готовий наказати припинити удари по українській портовій та енергетичній інфраструктурі. Але удари по об’єктах, які Росія сама визначить як пов’язані з українським ВПК, припиняти не збирається.
Також у відкритих джерелах стверджують, що під час розмови Путін підтвердив плани щодо прихованої часткової мобілізації в РФ.
Зустріч, за цими ж даними, проходила у напруженій, але діловій атмосфері. Сторони зафіксували розбіжності з ключових питань.
Що думаємо ми.
Звісно, до всього цього ставимося зі здоровою часткою скепсису. Це той випадок, коли ми бачимо кілька шматочків великого пазла і намагаємося зрозуміти, що там намальовано. Очевидно, що у відкритий доступ потрапило далеко не все. А найважливіше, цілком можливо, взагалі залишилося за зачиненими дверима.
І так, дипломатія – це довго. Нестерпно довго, особливо коли всі вже страшенно втомилися чекати, а війна тим часом не ставиться на паузу, поки хтось там домовляється.
Але чимало політиків та експертів усе ж оцінюють сам факт такого контакту як скоріше позитивний для України. Принаймні переговори тривають, США залишаються безпосередньо залученими, а з Москвою, судячи з усього, говорять не лише мовою пропозицій, а й мовою можливих наслідків.
