Житлову споруду визнано обвітшалою ще 26 років тому. Жителі бояться, що їхні стіни можуть рухнути у будь-який момент. Але місцеві можновладці, скільки до них не зверталися, проявляли байдужість до проблем та ігнорували права мешканців на першочергове переселення з аварійного помешкання.
[uppod video=https://9-channel.com/wp-content/uploads/video/2013/02/18__09_Masho_kakakhi.mp4 poster=https://9-channel.com/wp-content/uploads/2013/02/18__09_Masho_kakakhi.jpg type=site]
Дві прохідні кімнати, які кренить кудись у бік, займають п”ять жінок: бабуся, мама, дві сестри та наймолодша — трирічна дочка Анни. Вони єдині мешканці будинку, що вважається обвітшалим ще з часів СРСР – з 87 року. Подальші комісії визнавали аварійний стан та марність капітального ремонту. Але фатальну тлінність споруди, зведеної у 1896 році, видно неозброєним оком. Води в трубах, опалення немає три роки. Хотіли відрізати і газ, та він все ще дає жінкам вогонь у їхньому комунальному пеклі.
Анна – мешканка будинку говорить: “От того, что нет отопления, отсырел потолок. Розетки менять невозможно, все древнее. Включаем обогреватель, электричество вырубается.”
Бабуся Ольга Іванівна Жереб зібрала документи та хотіла віднести до райвиконкому, щоб вирішити питання з їхнім переселенням.
Ольга Жереб – мешканка будинку:
“Документы на квартиру никто не хотел принимать.”
Після цього Ольга Іванівна сіла на потяг до Києва і 13 грудня відправилась на прийом до прем”єр-міністра.
Ольга Жереб – мешканка будинку: “Не Азаров был, а Исайченко. Такая вежливость! Зашли – “садитесь, девочки”. Он поднимает трубку, звонит Куличенко, тот на совещании у Вилкула. Объясняет, что люди приехали из Днепропетровска. Отвечают:”пускай приходят.”
Розповідають, Іван Куліченко на наступний день влаштував їм прийом, на якому переадресував їх своєму помічнику Петру Павленку.
Ольга Жереб – мешканка будинку: ” Было обещание, что есть однокомнатная на Калиновой, но, если вам не дадим, она инвалиду достанется.”
Погоджуватись на однокімнатне помешкання за рахунок інваліда сім”я не погодилась. Тим більше, що мала на руках роз”яснення міністерства житлово-комунального господарства, про те, що вони мають право на дві квартири: одну для Анни з дитиною, іншу — для решти сім”ї, з площами не менш, ніж 12 квадратів на людину.
Анна – мешканка будинку: “Мы были с этими документами последний раз у Петра Павленко, к которому Куличенко сказал обращаться. Показали ему, что нуждаемя в увеличении площади. А он говорит, “пусть вам дает тот, кто выдал эти документы, у меня ничего нет. “
І відправив Анну до іншого чиновника, жінки з міського департаменту ЖКГ, а там стрілки перевели знову.
Анна: “Далее нам сказали: т.к. вы живете в Бабушкинском районе, жилье вам будет давать не Куличенко, а Бабушкинский исполком. “
Ще першого лютого голова Бабушкінського райвиконкому Олег Юрашко повідомив
Олег Юрашко – голова Бабушкінської районної у місті ради: “нАми направлено лист до міського голови з проханням виділити 2 однокімнатні квартири сім”ї Жереб.”
Звернення голови району до мера до об”єктивних результатів не призвели. Сім”я продовжує вести аварійний стиль життя. Вони хотіли знову звернутись до голови району — та їм відмовили, – той у відпустці до березня. Чи продивився Іван Куліченко згадану епістолярну творчість — невідомо, бо мер і сам у відпустці буде ще тиждень. А у канцелярії міської ради на наше прохання продивилися усі звернення до міського голови з першого по восьме лютого. Від голови Бабушкінського району — нічого.
Автор – Марія Олексевич
Камера – Дмитро Большак
