За різними джерелами та інформацією в інтернет-оголошеннях, ціна особняка варіюється від 2-х аж до 15-ти мільйонів гривень. Агент з нерухомості, що займається продажем історично цінного будинку на Жовтневій площі, реальну вартість не розкрив. Але принаймні сказав, що вона набагато нижча, ніж 15 мільйонів.
Оглядати червоний одноповерховий будинок № 10 на площі Жовтневій потенційні покупці ходять щодня, серед них є іноземці, розповідає Валентина Іванівна Лазебник. Завідувачка відділу в музеї Яворницького знає історію будинку Олександра Поля достеменно. Вона ж і віднайшла його.
Валентина Лазебник — завідувачка відділу історичного музею ім. Д.Яворницького : “Это был 1997 год, тогда мы опубликовали первые материалы, говорящие об этом краеведческом открытии. После этого поиски продолжались, потому что маленький неказистый домик и вдруг такому человеку принадлежит. Но всё оказалось объяснимо: деньги нужны были не для того, чтобы строить себе хоромы, а чтобы вкладывать их в то, чем болела его душа , и что было главной жизнью Александра Николаевича Поля.”
Знак справдився: у київських архівах знайшлися документи дружини Поля Ольги Семенівни про дарування будинку місту, датовані 1916 роком. Там був і докладний опис будинку та його розташування.
Такого чиновника, як Олександр Поль, у Дніпропетровська більше ніколи не було, говорять усі дослідники його діяльності. Причому його називають людиною Всеукраїнського масштабу. За часів Олександра Миколайовича Катеринославська губернія включала в себе і Запорізьку, і Донецьку області. Він посприяв відкриттю 17 заводів, серед них: сучасний завод Петровського та Криворізький металургійний, і залучив стільки іноземних інвестицій, що поряд з Полем губернатори-сучасники від сорому б мовчали.
Володимир Платонов — журналіст, автор 2-х книг про О.Поля: “Он нашёл инвестора во Франции, в других странах. Они вложили колоссальнейшие капиталы. Он смотрел на это в государственной точки зрения. Он соединил металл Криворожья с углём Донбасса и пробил железнодорожный мост через реку Днепр – то. что никому не удавалось.”
Олександр Миколайович жив у цьому будинку з 1871 по 1890 рік, тоді фасад був білим. Будівля була однією з перших на цій ділянці. Син та донька Поля померли рано, тож нащадків, на жаль немає. Дружина Ольга заповіла будинок державі, щоб зробити там притулок для дворянок. Але революція і соціалізм розпорядилися по-іншому, розповідає Валентина Іванівна, – будинок зробили садочком та віддали на баланс сусідньої фабрики “Оріль”. Тоді ж перепланували всередині.
Валентина Лазебник — завідувачка відділу історичного музею ім. Д.Яворницького: “Когда город принимал этот дар в своё ведение, здесь было 5 комнат с кухней. Сейчас осталось 3 комнаты и кухня, т.е. между комнатами были снесены перегородки, это 2 больших зала сегодня. Лепнина в помещениях очень богатая и разная в каждой комнате.”
Після розпаду Радянського Союзу будинок був у приватних руках. Теперішні власники купили його у 94-му за 160 млн купонів, якщо перевести на сучасні гроші — це 1600 грн. Вони реставрували його і тепер продають. Нові власники мають пам”ятати, що цей будинок — офіційно історична пам`ятка про людину, яка буквально підняла Дніпропетровськ на сучасний рівень.
Валентина Лазебник — завідувачка відділу історичного музею ім. Д.Яворницького: “Хотелось бы, чтоб этот дом был объектом культурного наследия, местом туристических экскурсий и маршрутов. Владельцы нынешние предполагали делать здесь галерею, и мы были с ними согласны.”
Автор – Марія Алексевич
Камера – Олександр Вернигоров
[uppod video=https://9-channel.com/wp-content/uploads/video/2013/03/13__02_Masho_polq.mp4 poster=https://9-channel.com/wp-content/uploads/2013/03/13__02_Masho_polq.jpg type=site]
