Ветерани, разом із головою Жовтневого виконкому, привітали Олексія Васильовича зі святом. У свої 92, герой свята досі цікавиться рибальством, полюбляє читати книги, і займає активну громадянську позицію.Герой Радянського Союзу, власник орденів «Червоної зірки», «Богдана Хмельницького» та близько 20 медалей – усі його нагороди не перелічити. Сонячного весіннього дня 17 березня Олексій Колесников приймає щирі вітання із днем народження. Серед бажаючих привітати Олексія Васильовича першими – представники організації ветеранів і міської влади.
«Алексей Васильевича мы сегодня поздравили, подарили презент. Управление соцзащиты тоже поучаствовало – и городское, и районное – все вместе. И ему приятно, и нам приятно», – говорить Антон Жосуль, голова Жовтневого виконкому.
Аби привітати іменинника, сьогодні за святковим столом зібралось три покоління: донька, онука й правнук. Дмитро із гордістю розповідає про стосунки із пра-дідусем.
«Таких людей как он очень мало. И вот этот опыт его, даже не опыт, а характер, черты его, они передаются. Смотришь на него, есть пример, которому хочется следовать. Так что это не сложно, а интересно очень. Мне повезло очень в этом смысле», – каже Дмитро Гоменюк , праонук іменинника.
У затишній компанії згадували воєнні часи і фільми. І горделиву цитату зі стрічки «Судьба человека»: «Після першої не закушую». Героя іншого фільму про війну Олексій Васильович знавав особисто. Льотчик Попков став прототипом ролі Маестро з фільму «В бой идут одни старики».
«Попкова я видел последний раз в звании генерала-полковника в Оперном театре на мероприятии. Его уже нет в живых, наверное. Он и на сегодня является почётным гражданином Днепропетровска».
Ось і тепер, на свій 92-ий день народження, герой Радянського Союзу загадує скромне бажання – жити.
«Хотелось бы еще немножко пожить. По двум причинам. Во-первых, всё-таки интересно, чем всё это кончится, эта каша, которая заваривается у нас в Украине.Посмотреть бы, чем это кончится. Это интересно. И потом мои дети не возражают, чтоб я жил. Я им не мешаю. Они меня поддерживают. Я им помогаю – они довольны. Поэтому надо жить!»
Автор – Анна-Ліза Мельниченко
Камера – Володимир Позняк
[uppod video=https://9-channel.com/wp-content/uploads/video/2013/03/18__Anna-Lyza_Veteran.mp4 poster=https://9-channel.com/wp-content/uploads/2013/03/18__Anna-Lyza_Veteran.jpg type=site]
