Наталя Перекопська – інвалід з дитинства. Ще маленькою вона потрапила в автомобільну аварію, після якої перестала ходити. Але не жити! Наталя – активна дівчина, вона любить подорожувати, бере участь в спартакіадах, танцює та заочно навчається на другому курсі у Луганському інституті фізичного виховання та спорту.
“Я буду специалистом-реабилитологом. Почему я туда поступила учиться? Потому что доступный университет. Я могу заехать в аудиторию, я могу заехать в корпус свой, поспать, перекусить и опять же учиться”, – каже Наталя.
Наталя б з радістю навчалася в рідномуДніпропетровську, який дуже любить. Але ані дістатися через усе місто громадським транспортом до навчального закладу, ані заїхати до корпусів самостійно – неможливо, – каже дівчина. Що там казати про освіту, коли елементарні речі, які дівчина могла і хотіла б робити самотужки, не виходить через відсутність пандусів.
“Из дому я могу выйти сама. Это не проблема для меня. Но если я выхожу куда-то, например, в салон красоты, там большой бордюр. Банк – недоступен, салон красоты – недоступен. Приходится кого-то просить, но если я могу сделать сама и имею право как человек, то почему я не могу?”- говорить дівчина.
Ті самі складнощі із оплатою комуналки. Забратися на цей ґанок вийде не в кожного пенсіонера, що вже казати про людей у візках чи матусь з колясками. Хоча технічна документація при здачі об’єкта нерухомості в експлуатацію вимагає наявності пандуса. Але навіть там, де пандуси є, здебільшого, вони не відповідають нормативам. Так, пандус у нещодавно відкритому підземному переході на Калиновій, швидше муляж.
“Коляска даже если спуститься, то колеса передние вывернуться и торцом станут”, – розповідає Наталя.
Тим паче колеса не здолають бар’єр із решітки з величезними дірами. Їх обходять навіть здорові люди, адже тут легко застрягне маленька ніжка, або підбор. На додачу перед пандусом вже монтують торговельну точку. Тож для чого його встановлювали, взагалі незрозуміло. Адже для кожного переходу за немалі гроші купили спеціальні машинки для інвалідів та встановили відеокамери.
“Коли з’являється інвалід, його чи коляску побачать перед переходом чи в переході”, – казав на відкритті міський голова Іван Куліченко.
У відеокамеру нас не побачили, як і не одразу почули, як ми тиснули сигнальну кнопку:
“У нас есть машинка, она на зарядке. Но это не скоро будет”- відповів працівник переходу.
Чоловік не збрехав, чекати довелося дійсно хвилин 20. Але і тут нам не щастило.
– Что-то не пойму. Коляска, наверное, маленькая.
– Это не маленькая коляска, а активная.
Лише за сорок хвилин та із допомогою ще одного працівника переходу, візок вдалося зафіксувати на диво-машині. І це, щоб усього лише перейти вулицю! До грудня, коли традиційно згадують про права інвалідів та їхню повноцінну вагу для суспільства ще далеко. Та й не промов чекають такі, як Наталя, уже повноцінні члени суспільства. А створення умов для цього, принаймні обіцяних і уже ніби відсвяткованих.
Автор: Анастасія Гречникова
Камера: Володимир Позняк
[uppod video=https://9-channel.com/wp-content/uploads/video/2013/04/17__02_grechnikova_perekhod.mp4 poster=https://9-channel.com/wp-content/uploads/2013/04/17__02_grechnikova_perekhod.jpg type=site]