Будні госпітальєрів — фрагмент з документальної стрічки Євгена Титаренка “Вар фор піс”. У такий день, у Старогнатівці на Донеччині, Лариса вперше побачила свого майбутнього чоловіка — під час бою за Білокам’янку.
Лариса “Чайка”: Вперше ми познайомилися в 15-му, а вже через рік ми зустрілися знову, роззнайомилися і тоді вже стали зустрічатися. Перша зустріч була на полі бою…Ми ще не зрозуміли тоді, що ми будем разом. Через рік усе відбулося. Доля все-таки нас звела.
Врятувала, каже Лариса, то занадто, але першу допомогу надавала.
Лариса: Після бою в нього були незначне поранення, привезли його до нас на стаібілзаційний пункт, ми надавали допомогу йому, і далі відправляли на евакуацію.
Ларису в обласній Дніропетровській лікарні спочатку знали як колегу — вона фаховий сімейний лікар, але супроводжувала поранених з передової в стаціонар уже як парамедик. Потім сама стала пацієнткою — заради майбутньої дитини.
Михайло Медведєв, професор, спостерігав за вагітністю Лариси:
Небезпека була на протязі довгого часу вагітності в зв’язку з ризиком передчасних пологів
Головна порада від лікарів була – берегтися та уникати стресів. Лариса послухалася тільки частково: останні півроку провела у мобільному 66 шпиталі в Покровську — як терапевт.
Чайка родом з Хмельниччини, чоловік — з окупованої нині території. Місцем народження первістка обрали Дніпро.
Лариса: Заради того, щоб народжувати саме в Мечникова, ми вирішили приїхати в Дніпро, знмітаи квартиру, а там життя покаже
Сергій Риженко, гоовний лікар ОКЛ ім. Мечникова: Справжні діти війни, навіть діти фронтові. Ми раді, що саме наша лікарня їх приймає.
Ганна Мостова, завідувачка пологовим відділенням: Це були показові пологи. Єдине, що було потім, це такий делікатний момент, але дитинка народилася – в неї було обвиття пуповини по типу “портупеї”. Військова була дитина вже в утробі матері.
У портупеї чи ні, а характер, каже Лариса, в малої Алінки дійсно бойовий — татків.
Лариса: Наполегливий в першу чергу. Перше, що в нас появилося – наполегливість: поки не наїмся – не здамся!
Найближчі плани породілля — годувати малу і відпочивати. Подружжя мріє про закінчення війни і власне житло. А пізніше Лариса планує повернутися в медицину.
Юрій Скребець, заступник головного лікарі ОКЛ ім. Мечникова:
Вона не просто тепер лікар, вона професійний військовий лікар. Її досвіду з лікування поранених може позаздрити будь-який з професорів
Лариса: До медичної, звичайно, повернуся. А війна, да бог, до того скінчиться. А не це дуже сподіваюся. Кажуть, як дівчатка народжуються, то кінець війні.
Автор – Ольга Владимирова
Камера – Тарас Іванов
