На черзі ще одне ноухау — табу на продаж штучних вінків та квітів. Що стало поштовхом до таких рішучих дій? Спецрепортаж наших журналістів.
Вже майже два десятки років він риє могили на кладовищах. Олег – професійний “копач”. Каже: є одна “головна біль” – це огорожі. Аби поховати людину на складній ділянці цвинтаря, доволі часто доводиться нести труну на витягнутих руках. А це дуже непросто.
Олег, працівник цвинтаря: “Всё массово в оградках устелено. Если гроб заносить с покойником внутрь участка на метров 10-15, это практически невозможно”.
Традиція ставити на могилу огорожу виникла ще в давні часи – на Русі. Предки вважали: якщо могила не огороджена, небіжчик зможе потурбувати світ живих своїм вторгненням. Нині ж огорожі мають скоріше естетичне призначення.
Перші огорожі на кладовищах тодішнього Дніпропетровська з’явилися ще в середині минулого століття. Вважалося, що місць для поховань вистачить усім, але вже зараз Дніпро, як і більшість українських міст, перебувває на межі катастрофи.
Михайло Лисенко, заступник міського голови Дніпра: “Через 3 года мы столкнёмся с острой проблемой мест подзахоронения. Поэтому нами было принято решение, впервые в Украине, о запрете установки ограждений и столов в местах захоронений”.
Усі огорожі, які були встановлені до оприлюднення такого рішення, демонтажу не підлягатимуть. Нині біля могили родича можна встановити хіба що лавку. За виконанням нових правил слідкуватимуть працівників кладовищ.
Олег, працівник цвинтаря:«У нас на въездах стоят камеры… Несанкционированных установок там – оградок и столиков – этого не будет”.
Влада зупинятися не має наміру. Тепер хоче заборонити ще штучні вінки та квіти.
Михайло Лисенко, заступник міського голови Дніпра:”За год скапливается где-то порядка 300 тонн этой продукции, и эти 300 нам необходимо утилизировать. Но самое страшное, что она не разлагается, и она будет лежать десятилетиями на полигонах. Запрет на реализацию искусственной ритуальной продукции вступит в силу ориентировочно где-то с 1 апреля 2018 года”.
Володимир -власник ритуальної крамнички. Продає виключно штучні вироби. Каже: покупці віддають перевагу саме таким вінкам та квітам.
Володимир, власник ритуальної крамниці: “Искусственные, они ж не портятся, вот. А живой… Неделя-две и пропадает. Опять же ж, затраты на живые цветы – выращивать, топить.”.
Про заборону штучних квітів Володимир каже стримано. Переконує: ритуальний бізнес все одне не полишить.
Володимир, власник ритуальної крамниці: «По нам да, ударит, и довольно таки неплохо. Ну будем тогда торговать живыми, а что делать…»
На більшості кладовищ світу могили огороджувати не заведено. На більшості цвинтарів навколо хрестів або надгробків лише щільно вистрижена трава.
В Америці та в деяких європейських країнах до могил померлих родичів квітів узагалі не несуть. Культура в них така. Поховання розташовані одне біля одного. Вистрижений газон. Головне – це збереження пам’яті про людину, а не дотримання традицій.
Станіслав, мешканець Дніпра: “Посмотрите какие в Америке красивые кладбища – зелёная травка, аккуратненькие памятнички. А это всё похоже больше на свалку, поэтому я рад решению властей про запрет оградок и пластмассовых украшений”.
Дніпрянам все ж таки доведеться звикати до нових правил, переконують чиновники. Адже іншого виходу, як збільшити місця на кладовищах, поки що не знайшли.
Автор – Артур Терещенко
Камера – Олександр Самсонов
