Сукня, взуття, серпанок, багато квітів. Весільна мода усіх часів супроводжувалася однаковими елементами. Наречені піддивлялися сукні в закордонних журналах мод, шили на замовлення або власноруч. Дружки допомагали робити віночки. Про весільну моду кінця XIX – початку ХХI століття розповідали на виставці “Весільний вернісаж” у рамках проекту «Вихідний з музеєм»…
Підготовка до весілля – справа відповідальна. Дівчата у 19 столітті придане збирали довго і на весільному вбранні не економили.
Вікторія Обух, старша наукова співробітниця ДНІМ ім. Д.Яворницького: «Вишивалися рушники дівчатами, починаючи з 12-13 років. Вони складалися у скриню, тобто підготовка йшла роками».
Традиційний весільний рушник Наддніпрянщини – найстаріший експонат на цій виставці. Характерні для нашого регіону орнаменти та кольори. Рушник був частиною весільного вбрання молодої. А поруч серпанок – вже кінця 19 століття.
Вікторія Обух, старша наукова співробітниця ДНІМ ім. Д.Яворницького: «Будь-яка тканина зберігається дуже погано. Тим паче така тонка, як застосовувалася саме на фаті. І те, що вона зберіглася і дійшла до нашого часу – це велика праця наших співробітників. До цієї фати додають прикраси, що були і в нареченої, і в нареченого, які створювалися із воску, з паперу».
У 30-60 роки ХХ століття ставлення до весілля змінюється. Так пишно його вже не святкують, іншою стає і весільна мода.
Вікторія Обух, старша наукова співробітниця ДНІМ ім. Д.Яворницького: «На фотографіях ми можемо прослідкувати, що наречені виглядалися, як на наш погляд, досить буденно. Одягали ті речі, які були найкращими в гардеробі. І інколи, коли ми дивимося на фотографії, особливо, якщо це колективна фотографія, то ми не одразу можемо впізнати хто із жінок наречена».
Чоловічих речей на виставці немає. Адже після весілля одяг був у вжитку. Тому чоловічу моду тут показують на світлинах.
Не залишають поза увагою і аромати. Культовим парфумам «Червона Москва» радянські жінки можуть завдячувати французькому парфумеру Анрі Брокару. Робили їх на фабриці «Нова зоря», яка була націоналізована французьким підприємством, де головним був той самий Брокар.
Ольга Усенко, старша наукова співробітниця ДНІМ ім. Д.Яворницького: «Це французький парфумер, який робив парфуми навіть для імператорського двору. Оце варіант кінця 70-х років коштував більше ніж 30 рублів, якщо за робітня платня інженера 120 рублів. Це такий предмет розкоші».
Виставку збирали не лише з фондів музею. Тут ми побачили і такі звичні нам пишні сукні із блискітками двохтисячних років. Цими експонатами ділилися друзі історичного музею.
Автор – Оля Василець
Камера – Дмитро Большак
