Першого квітня християни відзначили вхід Господень в Єрусалим, який в народі називають “Вербна неділя”. Цей день співпав із торжеством священо-архімандрита Рафаїла. Для віруючих – це важливе свято, бо воно відзначає початок останнього тижня перед Днем Христового Воскресіння.
Вербну неділю біля каплиці священно-архимандрита Рафаїла віряни зустрічають урочисто. У цей день, незважаючи на піст, за канонами дозволена риба. Тож біля ікони священика символічно встановили дерев’яну скульптуру корабля. На ній виклали частування з морепродуктів — для гостей. Як кажуть парафіяни, отця Рафаїла при житті називали капітаном – за його мужність.
Окрім Вербної неділі віряни відзначають і другу важливу дату – 25 років тому отець Рафаїл став ченцем.
Людмила, вірянка:
“Сегодня праздник великий – вход Господний в Иерусалим. И сегодня у нас ещё один праздник – 25 лет назад батюшка принял монашество. Господь нам послал монаха, великого монаха, с большой буквы, который своё имя оправдал, и он был ангелом на земле. Вот это действительно – подражать такому монаху, потому что он всё исполнял – и заповеди, и учил людей, к покаянию призывал. По-божьему. И мы сюда приехали помолиться, настолько радостно и благодатно”.
Отця Рафаїла в мирському житті звали Олег Бараник, він народився в колишньому Дніпродзержинську у 1966 році. Технічну освіту з часом змінив на духовну – закінчив Одеську семінарію та став священиком. Служити повернувся на батьківщину, за настановою свого духівника. Тут і прожив більше 20 років, віддавши, як розповідають його знайомі, життя Богу та людям.
Ірина, вірянка:
“Я его знала очень долгие годы. Лично. И это действительно так, это человек был очень тонкий, он никогда не был равнодушен к чужому горю. Сейчас его молитва cтала сильнее, он каждого может провести через игольное ушко. Это, как золотое вкрапление в серость камня нашей жизни”.
Анна, вірянка:
“У меня литература батюшки лежала около года. Мои знакомые, родители сюда ходили. И когда она мне дала, и я всё ходила, и никак не могла почитать. Ну, и одной ночью мне стало очень плохо, я до 5 утра не могла заснуть. Когда я читала, хотя у меня и глазное давление, глаза болят, когда читаешь, – мне наоборот становилось легче. Мне наоборот захотелось к батюшке. Потом я позвонила, узнала, как сюда попасть, и после этого я стараюсь всё время сюда приезжать”.
Люди розповідають: при житті отець Рафаїл допомагав усім, та й після його смерті вони відчувають його підтримку. Тож тепер віряни намагаються віддячити – приїжджають до каплиці священика , коли можуть – вшанувати його пам’ять, помолитись та попрохати допомоги.
Анна, вірянка:
“Я уже болею как бы семь месяцев. Но только по благословению батюшки, по его молитвам я стала сюда ездить. Вот раньше, когда я сюда приезжала, меня привозили сюда на машинах. Но сейчас я приехала сюда сама, я приехала сюда на автобусе. Без чьей-либо помощи. Спасибо батюшке, он исцеляет, помогает, его молитвы”.
Священно-архимандрит Рафаїл похований у селі Єлізарово Солонянського району Дніпропетровської області. Наступного разу віряни планують завітати до його каплиці на Великдень. У цей день вони планують підготувати для всіх гостей паски і крашанки від отця Рафаїла.
