Естафетна традиція зародилася в 1944-му та існує досі в тому ж вигляді, хіба що вулиці на маршруті від театру опери та балету до ТРЦ “Пассаж” мають нові назви. Цей забіг називають “Естафетою миру”, як символ шани та відданості молоді тим людям, які воювали у Другій світовій війні та звільнили наше місто від загарбників.
Марина Філатова — президент Федерації легкої атлетики Дніпропетровської області та міста Дніпра: “Сегодня мы проводим легкоатлетическую эстафету. Проходит она в 73-ий раз, с 1944-го года. Это такое своеобразное выражение спортсменами благодарности нашим дедам и прадедам за мирное небо над головой”.
У зв’язку із заворушеннями та провокаціями 9 травня 2017, цього року охорону порядку та безпеки дніпрян значно посилили на всіх заходах.
Олександр Шикуленко — заступник міського голови: “Вы знаете, безопасность на самом высочайшем уровне. Если вы заметили, то везде присутствуют и национальные гвардейцы, везде присутствует полиция, везде присутствует наша муниципальная варта. Они следят за тем, чтобы было всё нормально. Ну, и кроме того, я должен участников всех мероприятий успокоить: очень тщательная идёт и антивзрывная, антитеррористическая проверка, поэтому здесь всё отслеживается. Так что, пусть никто ничего не беспокоится – всё нормально. Отдыхайте, радуйтесь празднику — это хорошо”.
Маршрут розділений на 12 етапів, дистанції від 250 до 400 метрів. У командах – по 12 людей. За попередніми підрахунками, у забігу взяли участь близько 2-х тисяч учнів і студентів майже всіх навчальних закладів міста. Також до естафети вперше долучилися діти з інвалідністю з фонду “Серця неспокійних”.
Данил Довгополий — учасник забігу: “В первую очередь доказать себе, что я могу пробежать эту дистанцию, и неплохо её достаточно пробежать. В общем, как-то так. Адреналин зашкаливает. Полностью в энтузиазме. В общем – агрессивный настрой. Хочу сегодня всех порвать”.
Олег Білоус — учасник забігу: “Я прийшов участвувати в цьому забігі, щоб попробувати як це воно — пробігти найшвидше 400 метрів, позмагатися з сильними учасниками і дізнатися на що я здатен”.
Оля бігає з 8-ми років, тепер — уже на прфесійному рівні. Сьогоднішнім результатом задоволена.
Оля Ленчук — учасниця забігу: “Я бежала половину всей дистанции. Не так как тут — по этапам. И это примерно километра полтора. Я беру участие потому, что мне это нравится, потому, что я сама занимаюсь спортом. Меня попросили от школы – и я не отказалась. Мне это интересно — лучше, чем дома сидеть”.
Одні своє вже пробігли, інші лише чекають на свою естафету, серед них і Марія — вона сьогодні захищає честь монтажного коледжу. На її думку, учасники з інших навчальних закладів не мають шансів. До того ж, має і підтримку.
Марія Катульська — учасниця забігу: “Я только буду бежать в третьем забеге. Ощущение — настроена, как я уже говорила, только на победу. Так что, думаю, всё будет хорошо”.
Влада Рєпін — прийшла підтримати подругу та свій коледж: “Ну, я пришла поддержать свой колледж, своих друзей — всех-всех-всех. Просто на каждом забеге буду ходить помогать. Из соперников есть школы, которых я знаю – людей знаю. Но там не такие, конечно, сильные, но всё равно, но мы победим — это прямо точно”.
Воля до перемоги, безумовно, є важливою, проте в цей святковий день пам’яті не має переможених. Для всіх учасників естафети є призи: пам’ятні медалі – для переможців, а для решти бігунів – сумки, блокноти, значки та напульсники — скромні, але практичні подарунки.
Автор – Станіслав Пивонос
Камера – Руслан Герасименко
