Генеральна Асамблея ООН в своїй резолюції 54/91 від 6 грудня 1999 року запропонувала щорічно відзначати Тиждень солідарності з народами несамоврядних територій.
У Статуті ООН, несамоуправляющаяся територія визначається як територія, «народи яких ще не досягли повного самоврядування».
Глава XI Статуту – Декларація щодо несамоврядних територій – передбачає, що держави-члени, що управляють територіями, що не знайшли самоврядування, визнають, «що інтереси населення цих територій є першорядними», і приймають зобов’язання сприяти їх добробуту як свій «священний обов’язок».
З цією метою керівники держави, крім забезпечення політичного, економічного, соціального прогресу та прогресу в галузі освіти населення керованих територій, зобов’язуються сприяти в розвитку самоврядування і демократичних політичних інститутів. Керуючі держави зобов’язані регулярно передавати Генеральному секретарю відомості про економічні та соціальні умови і про стан освіти на керованих ними територіях.
У 1946 р вісім держав – членів ООН: Австралія, Бельгія, Великобританія, Данія, Нідерланди, Нова Зеландія, Сполучені Штати Америки та Франція – представили список керованих ними територій, які вони вважали несамоврядними. Всього було названо 72 території, вісім з яких стали незалежними до 1959 року.
Відносно 21 несамоврядної території практика передачі керуючої державою відповідних відомостей з різних причин була припинена. У деяких випадках, наприклад, Гренландія, Аляска і Гаваї, Генеральна Асамблея погодилася з припиненням такої практики, в інших – рішення було прийнято в односторонньому порядку керуючої державою.
У 1963 році Генеральна Асамблея схвалила переглянутий список з 64 територій, на які поширювалася Декларація про деколонізації. У список увійшли дві що залишилися в той час підопічних території (Науру і підопічна територія Тихоокеанських островів); несамоврядні території, інформація про які надсилає відповідно до глави XI Статуту (стаття 73Е), включаючи території, керовані Іспанією; Намібія (носила тоді назву Південно-Західна Африка), і ті несамоуправляющиеся території, про яких інформація не здавалась, але які Асамблея вважала несамоврядними, а саме території, що знаходилися під управлінням Португалії і Південної Родезії (нині Зімбабве). Список був розширений в 1965 році з включенням в нього Французького Сомалі (зараз Джібуті) і Оману. Коморські острови були включені в 1972 році, а Нова Каледонія – в 1986 році.
У період з 1960 по 2002 рік 54 територій отримали можливість займатися управлінням самостійно. В даний час існує 17 несамоврядних територій.