Міф 1. Розписка про згоду на секс
Насправді, у законі не йдеться про отримання письмової згоди на участь у статевому акті. Достатнім вважається лише чітка згода партнера на секс, яка підтверджує факт добровільності.
Міф 2. Зґвалтування у шлюбі не вважається злочином
Це неправда. Навпаки, закон передбачає обтяження відповідальності за зґвалтування власної дружини чи чоловіка, з ким кривдник перебував у сімейних або близьких стосунках. А це означає – додаткових 5 – 10 років ув’язнення при винесенні судового вироку.
Міф 3. Зґвалтування – це лише традиційний секс
Ні. Зґвалтуванням вважаються будь-які дії сексуального характеру, вчинені без добровільної згоди потерпілої особи, пов’язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета.
Міф 4. Згода діє упродовж усього статевого акту
Ні. Людина має право у будь-який момент змінити свою думку. Якщо у процесі вам сказали “Ні”, слід прислухатись до слів партнера.
Міф 5. Буде складно захиститися від звинувачень у зґвалтуванні
Насправді, доводити вину кривдника повинна сторона обвинувачення, тобто представник потерпілої особи і прокурор, а не навпаки. Це зумовлено дією презумпції невинуватості в Україні. Для доведення вини потрібні показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Завдяки нововведенням, Україна приєдналася до переліку країн світу, де саме поняття “зґвалтування як злочину” пов’язане з концепцією добровільної згоди. Такі закони діють, наприклад, у США, Австралії, Великобританії, Іспанії та Швеції; цю концепцію передбачають і документи ООН.
Зміни до законодавства дозволять ефективніше захистити жертв сексуального насилля та зруйнувати стереотип про те, що в усьому винні потерпілі від зґвалтування.
