Баба — не жінка: найбільша в Україні колекція кам’яних ідолів збурігається у Дніпрі
Більше 6 тисяч років на території сучасної України з*явилися монументальні кам*яні скульптури — ми їх знаємо як «кам*яні баби». Обрядових ідолів нам у спадок позалишали кочові племена, які від 4 тис. до н.е. населяли нашу країну. Схожі скульптури тієї доби можна також побачити в степовій смузі — від Монголії до Німеччини. В Дніпрі знаходиться одна із найбільших колекції «кам*яних баб» в Європі і найбільша в Україні: наразі їх в колекції Дніпровського історичного музею 102. 3-го лютого працівники історичного музею знайомили дніпрян, гостей міста та наших журналістів із історичною спадщиною кочових племен.
Називати обрядових кам*яних ідолів саме «бабами» в сенсі жіночого початку, — не вельми коректно, пояснюють археологи. Близько третини знайдених статуй дійсно мають жіночі риси. А більшість — зображення чоловіків: воїнів, пастухів, заможних і вождів. Наразі існує чимало версій призначення кам*яних скульптур: для наших пращурів вони могли виступати як своєрідним уособленням культу предків, плодоріддя, так і могильними плитами або навіть виробами на замовлення.
Олександр Старік_завідуючий відділом археології Дніпровського історичного музею
«Вони мали дуже велику цінність. Тому що це дозволити могли собі дуже багаті люди. Якщо ми говоримо про половців — це статусні люди. Виробництво цих статуй коштувало дуже дорого. І ви можете побачити, що деякі з них мають індивідуальні риси. Є версія, що вони були схожі на ворогів. Не просто на ворогів, а на тих із якими точилася вендетта багато років. І після смерті вони повинні були супроводжувати людину і у потайбічному світі теж. Тому можливі і їм ставили пам*ятники.»
Згідно з історичними документами, зустріти «кам*яну бабу» в степу ще 200 років тому було не складно. То вже в із другої половини 19 століття — безцінні історичні пам*ятки люди почали використовувати у господарських потребах.
Олександр Старік_завідуючий відділом археології Дніпровського історичного музею
«Будували собі льохи, у ворота ставили. У нас наприклад зберігається кам*яна статую для того щоб зробити кам*яну ступку і там якісь господарчі речі виробляти. Їх використовували для своїх утилітарних потреб. Тому нажаль зараз кожна знахідка — це фактично вже невелика сенсація і ми намагаємося звозити їх до музею. Тому що вони зникають буквально із кожним роком.»
Інтерес до кам*яної історичної спадщини, кажуть в історичному музеї Дніпра, завжди чималий. Екскурсії проводять досить часто, на них останнім часом — людно. Ідуть не лише туристи і не тільки школярі — цей міф ми розвіяли, як приєдналися до першої-ліпшої групи на екскурсії.
Олег_архітектор
«Є багато нових якихось фактів щодо наших баб. Це наше все. Взагалі це дуже цікаво. Я думаю, що це не тільки тюркські або ще якісь там. А багато протоукраїнських, слов*янських рис вони мають. Просто ніхто не досліджує це. І мало хто знає.»
Анжела_на екскурсію прийшла із сином
«Так подробно не знала ничего. Знала, что это бабы. Символы были скифов, древних эпох. Это история. Это важно знать.«
Ігор_приїхав на екскурсію з Одеси
«Это важно всегда и для всех. Обратите внимание, дети и молодые люди здесь, слушают лекцию эту. Потому что, это наша история. Без истории нет будущего.«
Днями Дніпровський історичний музей представив нову символіку закладу. Центральний сюжет ребрендингу саме половецькі баби. Щодо оновленого логотипу вже назрів конфлікт. Беззаперечно одне — ці силуети впізнавані.
