Рятувальники з оголеними торсами. Дніпровські фотографи переймають американську традицію – знімки дніпровських пожежних планують розмістити на сторінках календаря. Мета проекту — показати мужність і хоробрість рятувальників. Тож про їхню буденність і незвичайну фотопрактику — далі Юлія Бублик.
Робочий день рядового рятувальника починається о восьмій ранку. Саме о цій годині в пожежних частинах — зміна караулу.
Олександр Маніфасов, пожежний-рятувальник: “Принимаем смену: первым делом осматриваем всё пожарно-техническое вооружение, начальник даёт распорядок дня конкретный – чем мы должны заниматься”.
Якщо викликів немає, з дев’ятої до тринадцятої — заняття в класі: вогнеборці повторюють усе, що знають, – про всяк випадок. У другій половині дня – відпрацювання нормативів. Далі – вечеря і вільний час. Так на кожні чотири доби припадає одна робоча. Але тоді 24 години рятувальники не змикають очей: відбій на ніч у пожежних частинах — формальний.
Олександр Маніфасов, пожежний-рятувальник: “Не прописано, что мы должны там спать. Сутки — есть сутки. Ты должен быть в любое время готов к решению той или иной задачи, к выезду пожарок, к задымлению, к ДТП”.
Диспетчер: “Первое, второе отделение — на выезд. Проспект Кирова, 89 — горит квартира”.
Після сирени – кілька хвилин, щоб ускочити у форму. Далі — в машину і на виклик.
Олександр Маніфасов, пожежний-рятувальник: “Страхи, которые я хотел преодолеть, я в принципе преодолел здесь. Большей мерой – страх высоты. Тут я уже полазил, насмотрелся, поэтому уже не сильно страшно”.
Олександр у цій професії — другий рік. Після армії пройшов чотиримісячне навчання і поринув у роботу. Щоб здобути вище звання, збирається до університету. Каже: свої страхи поборов, тепер ще б за людей не боятися!
Олександр Маніфасов, пожежний-рятувальник: “Было у нас один раз задымление в подъезде — мы вывели 15 человек из дома. Были дети — мало ли что могло там случиться”.
Микола Коваленко, пожежний-рятувальник: “Страшно всегда и за себя, и за коллег. Первый мой страх был — вход в задымленную зону в аппарате, потому что ничего не видно. Это не как в фильмах: ты смотришь — они снимают маску в задымленной зоне. А на самом деле ты перед собой ничего не видишь: расстояние 20 см — ты можешь видеть. Вот и всё”.
Микола став пожежним у 2016 — також після армії. Паралельно з роботою заочно здобуває освіту — за кілька років зможе отримати підвищення. Сьогодні у них з Олександром незвичайний день: спочатку їдуть у салон, потім — на фотосесію. Там хлопців фотографуватимуть для календаря.
Микола Коваленко, пожежний-рятувальник: “Яким місяцем хотіли би бути Ви?” – “Скорее всего – декабрь!” – “Чому?” – “Потому что у меня в декабре день рождения, и более – он как-то ближе по душе. Суровый, наверное, лютый!”
А от пан «Грудень» уже на фотосесії – начебто у формі, але з оголеним торсом.
Олександр обирає собі місяць за тим самим принципом — день народження святкує у жовтні. Власниця фотоательє із хлопцями не погоджується, професію вогнеборця асоціює зі спекотними місяцями.
Лариса Дубінська, власниця фотоательє “Птичка”: “Мы даже сегодня с ними обсуждали: каким бы словом вы охарактеризовали свою профессию? Слово – «горячая». Да, но кому-то придется быть, конечно, февралем или декабрем”.
Саме Лариса стала ініціаторкою таких безкоштовних фотосесій. Проект приурочила до десятиліття свого ательє. Ідею підгледіла в американців та австралійців. Різниця в тому, що за кордоном у формі рятівника фотографують переважно моделей. А наші хлопці — реальні пожежні, без досвіду позування перед об’єктивом. Разом із Миколою та Олександром фотоательє відвідали вже восьмеро. Для кожного учасника зробили більше сотні знімків, із них оберуть лише 2-3 найкращі.
Лариса Дубінська, власниця фотоательє “Птичка”: “Модель должна устать для того, чтобы получилась классная фотография”.
Лариса розповідає: запланувала фотосесії щонайменше для 15-ти пожежних. Наприкінці вийде серія світлин, яку розмістять на сайтах фотоательє і Державної служби з надзвичайних ситуацій. Чи робити з цього календар — поки не впевнена.
Лариса Дубінська, власниця фотоательє “Птичка”: “Возможно – это будет календарь; возможно – это будет выставка; возможно – будет и то, и другое”.
Автор – Юлія Бублик
Камера – Тарас Іванов
