Зашивали свинячі голови та знеболювали шматки сала. Так тренувалися допомагати пацієнтам сімейні лікарі з усієї країни. Вони вже втретє приїжджають до Дніпра на фахові тренінги. Організатори називають подібні практикуми “Медичним театром”. Адже саме в такому форматі лікарське навчання проходило у давнину. Цього разу тема заходу стосувалася ран та укусів.
Нове про сказ, пролежні та хірургічні шви дізнавалися наші журналісти.
Як зупиняти сильну кровотечу, зашивати порізи та доглядати за лежачими хворими. Про це говорили учасники третього семінару “Медичний театр”.
Ірина Волошина, організаторка медичного театру, представниця Академії сімейної медицини України: “Сьогодні завітали лікарі аж з 12 різних міст і представлено 9 областей України. Присутні переважно сімейні лікарі – терапевти, педіатри і є одна медична сестра”.
Карина Світло, медична сестра із Бердянська: “Для медсестёр такое не проводится — таких практических занятий нет. Поэтому пользуемся тем, что есть, – вместе с врачами”.
Організаторка практикуму, Ірина Волошина, стала ще і доповідачкою: розповіла колегам про догляд за хронічними ранами і пролежнями.
Ірина Волошина, організаторка медичного театру, представниця Академії сімейної медицини України: “Небагато хто знає, що накладати, наприклад, марлеві пов’язки – не можна. Це дуже небезпечно і це гальмує загоєння рани. Дуже небезпечно користуватись народними методами: посипати рану якоюсь борною кислотою, прикладати капустяний лист, картоплю до пролежнів, як часто це буває”.
Інфекційні зараження при укусах — тема тренінгу від дитячого імунолога Федора Лапія.
Федір Лапій, столичний імунолог: “Приходять батьки і кажуть: “Мою дитину вкусила інша дитина, а мою дитину вкусив собака, їжак, кіт, кажан”. І тут виникає питання профілактики сказу, профілактики правця. В Україні був нещодавно трагічний випадок, коли пацієнт в Миколаївській області помер від сказу — хвороби, яку можна було попередити наявною вакциною від сказу.
Ще одним тренером став сільський лікар Вадим Вус. Він приїхав із Рівненської області. Там, каже, зашивати рани доводиться двічі на місяць.
Вадим Вус, сільський сімейний лікар з Рівненщини, експерт МОЗ: “Я працюю в селі, де багато пилорам, люди працюють в лісництві. Звичайно, такі травматизми — не рідкість, коли люди рубають собі ноги, руки. Один випадок був, коли людина забивала цвяхи і собі врізала сокирою в носа”.
Оксана Моісеєва, сімейна лікарка із Запоріжжя: “Когда случаются различные ситуации, бытовые травмы – тот же гвоздь, тот же прокол розой или об какую-то ветку,- мы не имеем достаточно опыта что делать и как делать”.
На думку Вадима Вуса, сила сімейного лікаря в тому, щоб розрізняти межі своїх компетенцій.
Вадим Вус, сільський сімейний лікар з Рівненщини, експерт МОЗ: “Коли не варто іти і зашивати цю рану — це травмовані нерви, сухожилля. Ми обираємо поверхневі рани, щоби розвантажити хірурга”.
Зашивати невеликі порізи та знеболювати місця уражень лікарі тренувалися на свинячих головах та кінцівках.
Ірина Волошина, організаторка медичного театру, представниця Академії сімейної медицини України: “Так званий кадавер-курс”. Кадавер — це нежива тварина”.
Наступний тренінг обіцяють провести наприкінці літа — на початку осені. Його тему невдовзі анонсують на сторінці “Медичного театру” в мережі “Фейсбук”.
Авторки – Юлія Бублик, Дарина Ковальська
Камера – Тарас Іванов
