Історична травма нації: у Дніпрі презентували книгу про зміну світогляду українського суспільства. Науково-популярне видання називається «По той бік себе». Його авторка — Ірина Рева — намагається пояснити ментальний злам українців через події Голодомору та репресій, яких зазнав народ у сталінську добу. Минулого року книгу перевидав Український інститут національної пам’яті. Вперше із цим дослідженням ознайомились у Києві ще 2013-му році. А тепер видання побачили і дніпровські читачі.
Що думають українці про себе: які риси характеру є справжні, а які — нав’язані? Відповідь на це питання спробувала знайти культурологиня Ірина Рева. Її книга «По той бік себе» – збірка досліджень впливу радянської політики сталінської доби на українське суспільство, а саме — Голодомору та репресій. До цієї проблематики авторка наблизилась у 2003-му році — під час спілкування зі свідками подій Голодомору.
Ірина Рева — наукова співробітниця Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Яворницького, культурологиня, авторка книги: “Вони розповідали жахливі речі: їсти нічого, поїли собак, поїли там равликів – ловили в річці, приходили, забирали, забирали останнє, забирали навіть те, що в печі готувалось. Але мене вражало те, що коли потім люди закінчували оцю трагічну історію — переходили на якісь інші події і раптом, час від часу, я чула от таку фразу: “Ну, але ж був Сталін і був порядок”.
Культурологиня називає це явище “ідентифікацією з агресором” або “радянським аналогом Стокгольмського синдрому” — коли українець перейняв ворожу матрицю, щоб вижити. Проте сьогодні, каже дослідниця, ці світоглядні трансформації є зайвими і непритаманними нашій нації. Позбутися їх — важлива місія перед сучасним суспільством.
Ірина Рева — наукова співробітниця Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Яворницького, культурологиня, авторка книги: “Наслідки геноцидів – це, як вважають дослідники, вони тривають десь 3-4 покоління. І якщо їх не переосмислити за цей час, не подолати, то, в принципі, вони можуть закріпитися на рівні суспільства, як суспільні установки, тобто стати уже частиною світосприйняття цього суспільства”.
Свою думку також висловили й гості презентації книги: завдяки умовній грі дніпряни спробували відокремити властиві українцям риси від нав’язаних. Ось пан Микола первинною властивістю українців називає те, що ми — першопрохідці.
Микола Лукашов — гість: “Багато хто просто не звертає на це увагу, але це стосується як сільського господарства, так і космосу, адже у українців на 1000 населення — 300 винаходів в усіх галузях. Зі ста імен в космосі, наприклад, 80 — з України, 60 — з Дніпра”.
Ірина Рева — наукова співробітниця Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Яворницького, культурологиня, авторка книги: “Говорити про ці наслідки психологічної травми потрібно не для того, щоб залякати наше суспільство: “От ми такі нещасні, от у нас така карма”, – і так далі. А для того, щоб люди розуміли, що це те, що прийшло ззовні внаслідок оцих от подій, і воно з таким же успіхом може й піти, якщо ми більш свідомо будемо ставитися до нашої поведінки, до наших уявлень”.
Цієї ж думки історик Олег Репан. Вчений каже: саме нове покоління здатне повернутися до початкової ідентифікації, що, власне, і відбувається сьогодні.
Олег Репан — доцент ДНУ ім. Гончара, директор інституту історії Дніпра: “І Євромайдан, і величезна кількість добровольців, і народження… відродження українського воїна — це і є ознаки одужання нашого суспільства. Чим важливе таке дослідження — тим, що воно артикулює, воно осмислює саме ті процеси, які йдуть зараз”.
Автор – Станіслав Пивонос
Камера – Руслан Герасименко
