Нові тролейбуси і автобуси у Дніпрі дозволяють людям з інвалідністю користуватися майже всіма маршрутами. Подружжя Подзюбанів, які пересуваються на електровізках, довели це власним прикладом. Разом з нашими журналістами Тетяна і Сергій з житлового масиву “Парус” дісталися різних районів міста — на правому і лівому березі. Кажуть: доступний транспорт у Дніпрі є, але люди з інвалідністю не наважуються ним користуватись.
Тетяна і Сергій Подзюбани пересуваються на електричних візках. Ми зустрічаємося зранку на житловому масиві “Парус”, біля тролейбусної зупинки. Подружжя хоче показати дніпрянам з інвалідністю: доступний транспорт у місті є. Він працює на більшості маршрутів.
Сергій Подзюбан: “Практически за день можно объездить большую часть города, попасть в любые места. От “Паруса” можно в “Караван” попасть, можно попасть на Тополь”.
Аби точно знати коли прибуде необхідний тролейбус, можна встановити на смартфон спеціальний додаток EasyWay. Або подзвонити диспетчеру, як і робить пані Тетяна. Тоді водій тролейбуса буде попереджений — запаркується ближче до бордюру, щоб пасажирам з інвалідністю було зручно зайти у салон.
За кілька хвилин тролейбус на місці.
Тетяна і Сергій користуються доступним громадським транспортом, відколи він з’явився. У подружжя є власний автомобіль. Але, кажуть, навіщо витрачати зайві кошти на пальне, коли проїзд у тролейбусах для них безкоштовний.
Тетяна Подзюбан: “Даже вот на таких скутерах спокойно два человека могут въехать в троллейбус. И так как нам нужны немножко особые условия для посадки и высадки из троллейбуса — здесь существует вот кнопка «зв’язок з водієм”. То есть нажал перед остановочкой – и водитель знает, что нам нужно опустить пандус и выйти”.
Сергій Подзюбан: “Так же само этим пандусом могут пользоваться мамочки с детьми, с колясками”.
Прямуємо до центру, але з пересадкою. Бо потрапили на перезміну.
Тетяна Подзюбан: “Нас тут вообще как бы немножко уже знают. И пассажиры. Ну, в час пик иногда бывают проблемы, когда люди тут уже стоят. Ты ж не будешь их всех…Поэтому мы по кругу ездим. В других городах говорят: “Ой, так тяжело, час пик, люди жалуются”. Не знаю, на нас никто не возмущался. Просишь “подвиньтесь” – по салону проходят. Потому что это место для колясочки – вот, нарисовано, – и для человека с инвалидностью”.
Надія, пасажирка тролейбуса: “Ездим мы, такого не видели ещё. В первый раз вот. С детьми были коляски, такого не было”, – “Ви не проти таких пасажирів? – “Нет, почему против. Мы же их тоже понимаем”.
У Дніпрі тролейбуси з низькою підлогою і пандусами є майже на всіх маршрутах. Загалом на сьогодні – 67 одиниць. Це 43 відсотки від загальної кількості. Також є великі автобуси — 112. Тобто 10 відсотків від загалу. Навесні очікують поставку нових автобусів і тролейбусів.
Тим часом Тетяна і Сергій приїхали на вулицю Глінки.
Сергій Подзюбан: “Ну, теперь мы хотим, допустим, немножко разделиться. Вот я хочу, допустим, попасть в “Метеор” отсюда”.
Тетяна Подзюбан: “Давайте попробуем, покажем людям, что мы можем на левый берег тоже, на коляске”.
До спортклубу “Метеор” плануємо дістатися кільцьовим тролейбусом “А”. Отже, Сергій рухається на зупинку, оминаючи високі бордюри.
Сергій Подзюбан: “Этот старый нам не подходит. Ждём следующего”, – “Скоро таких уже, наверное, и не будет, да?” – “Конечно, их даже негде взять уже. Их просто уже не выпускают”.
Цього разу із пандусом виникла проблема: водійка не змогла викрутити саморіз, що ним він кріпиться до підлоги.
На допомогу прийшов наш оператор.
Дорогою говоримо із Сергієм про інші елементи інфраструктури міста, поки що недоступні для людей з інвалідністю. Зокрема, тротуари. Наразі вулиці реконструюють вже за новими будівельними нормами, що передбачають низькі бордюри. Пан Сергій сподівається, що таким чином зміниться і решта вулиць. Із ним погоджується 92-річний Борис Анісімович.
Борис Анісімович, пасажир тролейбуса: “Как минимум три-четыре раза оступаешься. Понимаете, перепады вот эти вредные очень”, – “Какие перепады?” – “Вот где подъём или спуск. Трудно усмотреть всё это, один. И ошибаешься”.
Інше питання, каже Сергій, пандуси у будинках.
Сергій Подзюбан: “Люди уже сами придерживаются. Потому что накладываются штрафы на проектировщиков, на тех, кто будет строить. А то, что было раньше – допустим, не было у многих людей выхода из дома – то эти вопросы пытаются решать. Первые три адреса, я надеюсь, уже в этом году будут отработаны”.
Сергій Подзюбан: “Если бы мы вышли на этой остановке, мы бы смогли отсюда попасть уже либо на “Сокол”, либо на “Тополь”.
Але виходимо, як і збиралися, на “Метеорі”.
Світлана, водійка тролейбуса: “Сейчас уже легче, да?” – “Я не закручивала”, – “А як часто користуєтесь?” – “Давно не было. Одно время на Флотской садился, часто”, – “Вам не важко?” – “Всё нормально. Я очень долго работаю, я уже ничего не боюсь”.
Сергій Подзюбан: “С “Красного Камня” мы сюда попали где-то в среднем за час двадцать. Это не так много. Люди с инвалидностью, для которых это всё сделано, для которых это всё закупается, разрабатывается, – они мало пользуются. Они не верят в свои силы. Они сомневаются, что возможно попасть или нет. Всё возможно”.
У цей же час друга група, із Тетяною, з центру їхала на лівий берег 88 автобусом.
Тетяна Подзюбан: “В принципі нічим не відрізняються від тролейбусів?” – “Ничем. Есть вот все приспособление. Сейчас закупили эти автобусы, в которых есть пандусы. То же самое”.
В’ячеслав, водій автобуса: “Вони вже знають, що у наших автобусів є пандуси, ми забираємо їх”, – “Для вас це як?” – “Зручно. Трошки занімає время, ну а шо робить. Перевозимо. Завжди берем”.
Тетяна Подзюбан: “С Глинки, с центральной части города, мы добрались до проспекта Слобожанского. Вот на 88 автобусе. Ехали по мосту — красота такая, виды такие прекрасные. Призываю всех: выходите те, кто передвигается с помощью коляски. Планируйте свои поездки и радуйтесь жизни”.
Автори – Георгій Марков, Ольга Владимирова
Камера – Олександр Наумов, Олександр Височин
